Міжнародна проща в Почаївську лавру (ФОТО)

З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта більше, ніж 700 паломників, вірних Української Православної Церкви, відправилися пішою ходою до святої Почаївської гори, аби біля чудотворного образу зустріти день вшанування Почаївської ікони Божої Матері.
 
- МАТІНКА БОЖА КЛИЧЕ… – каже раба Божа Євдокія, пояснюючи, чому у свої 67 років вирушає у далеку і нелегку дорогу до Почаєва. Родом вона із села Ржищів, що на межі Волині і Львівщини, у Бранах служив Господу в сані диякона її брат.  Співала у храмі Покровської церкви у Луцьку, нині також випікає просфори. Каже, що у Почаїв стежками-полями через Берестечко не один раз ходила і її мама, а сама раба Божа Євдокія вирушає на прощу вже у четвертий чи п’ятий раз. Жива віра живої Церкви і цього року зібрала для прощі до святої гори Почаївської не одну сотню паломників. Згодом від керівника паломниццької служби Волинської єпархії УПЦ протоієрея Володимира Бірука ми дізнаємося точну кількість учасників цієї хресної ходи. Бо майже 500 чоловік – вірних Володимир-Волинської єпархії УПЦ,  а також поляки, білоруси і росіяни –  після тривало го переходу із села Кременець, де заночували, прибули у Луцьк. Ще більше 200 паломників зібралося тут, і люди все прибували, а з досвіду отця Володимира, який і саму прощу до Почаєва вирушив вже у четвертий раз, по дорозі, у селах будуть приєднуватися люди.

Святе Письмо каже, що “Царство Боже зусиллями здобувається”, тому у такій дорозі до святої Гори дуже важливо пам’ятати й інші слова: про те, як важливо “Нести тяготи один одного”… Прощі до святих місць – це давня традиція православних українців, і на Волині чимало родин, в яких у Почаїв ходили прабаба, баба, а тепер ідуть і представники молодших поколінь. Молоді серед паломників, учасників міжнародної хресної ходи, дуже багато. Раба Божа Наталія, якій трохи за 20, і співає вона разом з мамою у хорі церквиці на Вересневому, вирушила у прощу вже вчетверте. З отцем Володимиром Біруком торік ходили на рощу його син Ніфонт та два отцеві паламарі: Миколка та Іван. Знову бачила їх серед паломників. І торік дорогу перенесли дуже добре, дізналися багато цікавого, приклалися у Почаєві до святинь, а ще наспівалися і наслухалися чудесних псалмів.

– Бабуся мені сказала, що то – Божа дорога, тому Господь, віримо, і цього разу нас не залишить без Своєї милості, – так пояснює Миколка рішення знову піти у піше паломництво.

Раба Божа Людмила із села Підгайці у прощу вирушила вже вдруге. У Почаїв не один раз ходила її мама, і пройти ту ж святу дорогу, що і вона, було багаторічною мрією жінки. Вперше пішла позаторік, коли майже всю дорогу дощ змінювала гроза… Але ніхто не зійшов з дороги, бо “то отримуєш духовний заряд на увесь рік”.

– Це велика духовна радість. Коли ми вийшли з лісу і побачили золоті куполи святої Покровської гори… Ми всі впали на коліна, натхненно молилися, а замилування, радість душевна так переповнювали, що сльози котилися і котилися, і так чисто, світло на душі ставало, – розказує вона.

Владика Ніфонт, який вийшов до паломників. Привітав їх словами “Христос воскрес!” Бо ті відчуття, якими вони будуть нагороджені за довгу свою пішу ходу, і відображають радість людства від Христового Воскресіння. Владика благословив кожного паломника, і коли на переповненому людьми подвір’ї древнього Покровського храму заспівали “Отче наш”, а потім – похвалу Божій Матінці Почаївській, котра для всіх сущих на цій землі є надією і захисницею, і співали, стоячи на колінах… Здавалося, що Божа Матінка чує своїх дітей і з самого Почаєва.

Серед сотень паломників була і група вірних Православної Церкви із Польщі, до яких по дорозі приєдналися православні з Білорусі. Їх зустрічали на межі Білорусі і Ратнівщини, а потім хресний хід, проходячи волинськими  селами і містами, ставав усе багатолюднішим. Доки не досяг майже півтисячі. Організатором прощі для паломників з Польщі є пані Єва Ригорович з містечка Гайновка Підляського воєводства. Її чоловік пан Георгій розказав, що у дорозі перебувають вже 11 день! У їхньому містечку мешкає 25 тисяч населення, і на 70 відсотків воно православне.

Є собор Святої Трійці, два храми – на честь Івана Хрестителя та Дмитрія Солунського. У Почаїв православні з Гайновки вирушили вже втретє.

– Ми хочемо подякувати Божій Матінці, яка  є заступницею роду людського. Ми дуже уміємо просити, і не завжди дякуємо, – каже пан Георгій.

Скрізь, де йшли паломники по волинській землі, їх дуже тепло приймали парафіяни і Володимир-Волинської єпархії, і Волинської єпархії. Настоятель Георгіївського храму у селищі Голоби ієромонах Ніфонт (Омельчук) розказав, що вся громада селища об’єдналася в бажанні допомогти “нести тяготи один одного” для учасників міжнародного хресного ходу. Зносили цілющі трави для чаю, варили відрами молоду картоплю, приготували 500 (!) літрів дуже смачного українського борщу… Паломників розібрали для ночівлі по хатах, відвели для них Будинок культури… Родина загиблого в АТО голобчанина Станіслава Максимчука дала у дорогу прочанам 450 великих булок.  Вдосвіта у храмі служили Літургію перед далекою дорогою, то, каже отець Ніфонт, церква була переповнена, зійшлися голобчани, як на Пасху.

– Люди бачать приклад віри, яка допомагає цим людям долати спеку. Грози, дощі, дорогу, біль у ногах… Вони бачать приклад того, як люди здійснюють і фізичний, і духовний подвиг, бо не всім далеко він під силу. Люди бачать приклад того, що Православ’я на Волині живе, що є у людей віра щира й істинна. А  тому і їсти прочанам приносили, і брали їх на нічліг не тільки вірні УПЦ, а й ті, котрі відвідують храм УПЦ КП або є протестанами.

У селі Кременець Рожищенського району не знали, що прочани зупиняться на відпочинок у них. Але вже наставав вечір і долала втома… Тож все село, каже він, зносило харчі для паломників.  А це ж було понад 400 чоловік!Для нічлігу відвели їм клуб, сільську раду, розбирали по домівках… Як у Голобах, так і в Кременці активно допомагали сільські голови. Люди зустрічали прочан зі сльозами на очах, з радістю душевною і духовною, і це теж один з добрих уроків подібного паломництва.

Наталія Малімон

{gallery}palomniki{/gallery}

Джерело: сайт Волинської єпархії

Přečtěte si také

Arcibiskup Michal popřál k Velikonocům: „Kristus vstal z mrtvých!“

Přinášíme plné znění Velikonočního blahopřání  arcibiskupa pražského a českých zemí Michala.

V Jeruzalémě sestoupil Blahodatný oheň

Bohoslužbu v chrámu nad Hrobem Páně vedl jeruzalémský patriarcha Theofilos III.

Velká sobota - Den, kdy Bůh spočívá v hrobě

Velká sobota je dnem ticha, klidu a očekávání. Je to den, kdy se Kristovo tělo nachází v hrobě, ale On sám sestupuje do podsvětí, aby přinesla světlo těm, kdo od pradávna čekali na Spasitele. Je to den, kdy se zdánlivě nic neděje – a přesto se právě dnes odehrává tajemství vítězství nad smrtí

Paschální poselství Posvátného synodu PCČZS

Posvátný synod Pravoslavné církve v českých zemích a na Slovensku se obrátil s Paschálním poselstvím. Oficiální Paschální poselství bylo zveřejněno na webových stránkach většiny eparchii PCČZS.  

Tajemství Kristova hrobu

Symbolem Velkého pátku je hrob Páně, na kterém je zobrazeno tělo Ježíše Krista, sneseného z kříže a uloženého do hrobu.

Veľkopiatkový pozdrav vladyky Juraja

Na oficiální facebookové stránce  Michalovsko-košické eparchie bylo zveřejněno video s veľkopiatkovým pozdravem vladyku Juraja, arcibiskupa michalovsko-košického . V tomto duchovním pozdravu se vladyka obrací k věřícím s výzvou, aby v tento svatý den stáli spolu s celou Církví pod křížem našeho Pána Ježíše Krista a v pokoře mu odevzdali vše, co nesou ve svých srdcích.