18 травня Православна Церква вшановує пам'ять великомучениці Ірини

5/18 травня Православна Церква вшановує пам'ять ранньохристиянської святої Ірини Македонської, першої жінки, шанованої в лику святості великомучеників.

Свята Ірина народилася в другій половині I століття в Македонії в родині язичника Лікінія, правителя області Мігдонія і при народженні була названа Пенелопою. Її батько побудував для неї окремий палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карією. Освіту Пенелопа отримувала від наставника Апеліана, який приходив до неї та був таємним християнином. Ще в юності Ірина зрозуміла суєтність язичництва та прийняла християнство. Згідно з переказами, її хрестив апостол Тимофій, учень апостола Павла. Бажаючи присвятити своє життя Богу, свята Ірина відмовилася від заміжжя.

Пізнаючи все глибше християнську віру, свята Ірина стала переконувати й батьків стати християнами. Лікіній, батько Ірини спочатку прихильно прислуховувався до її слів, потім розгнівався на неї, і коли вона відмовилася поклонитися ідолам, кинув її під ноги диким коням. Коні не чіпали Ірину, а один з них на смерть затоптав Лікінія, який, потім, воскрес по молитві дочки, і сам прийняв християнство.

Після цього свята Ірина стала сміливо проповідувати Христа серед жителів Македонії, за що багато разів піддавалася приниженням і стражданням. За наказом імператора Седекії святу Ірину то кидали в рів зі зміями, то намагалися розпиляти пилкою, то прив'язували до млинового колеса. Муки Ірини супроводжувалися чудесними знаменнями, що привертали багатьох до віри в Христа. Так, змії не доторкалися до мучениці, пили не шкодили її тілу, колесо млинове не крутилося. Сам мучитель Ваводон увірував у Христа і хрестився. Всього ж Іриною було навернуто більше 10000 язичників.

Коли Господь вказав Ірині день її смерті, вона, в супроводі свого вчителя старця Апеліана та інших християн, пішла в одну гірську печеру близько Ефесу, вхід у яку, на її прохання, був завалений камінням. На четвертий день її знайомі повернулися, але, відваливши камінь, знайшли печеру порожньою – тіла святої Ірини там не виявилося. Тоді всі зрозуміли, що вона була взята Господом на Небо.

Пам'ять святої Ірини дуже шанували в стародавній Візантії. У Константинополі в пам'ять святої Ірини було побудовано кілька чудових храмів.

Тропар:

Агница Твоя, Иисусе, Ирина / зовет велиим гласом:/ Тебе, Женише мой, люблю,/ и, Тебе ищущи, страдальчествую,/ и сраспинаюся, и спогребаюся Крещению Твоему,/ и стражду Тебе ради,/ яко да царствую в Тебе, и умираю за Тя,/ да и живу с Тобою,/ но яко жертву непорочную приими мя,/ с любовию пожершуюся Тебе.// Тоя молитвами, яко Милостив, спаси души наша.

Přečtěte si také