1 серпня Церква вшановує набуття мощей преподобного Серафима Саровського

В 1903 році відбулося прославлення преподобного Серафима Саровського, через 70 років після його смерті. 19 липня, у день народження святого, з великим торжеством було відкриті його мощі і поміщені у підготовлену раку. Довгоочікувана подія супроводжувалася багатьма чудесними зціленнями хворих, у великій кількості прибулих в Саров. Шанований дуже широко ще за життя, преподобний Серафим став одним з найулюбленіших святих православного народу.

Духовний шлях преподобного Серафима відзначений великою скромністю, притаманною руським святим. З дитинства обраний Богом, саровський подвижник без вагань і сумнівів сходить від сили в силу в своєму прагненні до духовної досконалості. Вісім років послушнических праць і вісім років храмового служіння в сані ієродиякона та ієромонаха, пустельництво і стовпничество, затвор і безмовність змінюють один одного і вінчаються старецтвом.

Таємниця живого молитовного спілкування визначає духовну спадщину преподобного Серафима, але він залишив Церкві ще одне багатство — короткі, але прекрасні настанови, записані їм самим та, частково, тими. що чули їх. Незадовго до прославлення святого була знайдена і в 1903 році надрукована "Бесіда преподобного Серафима Саровського про мету християнського життя", що відбулася наприкінці листопада 1831 року, за рік з невеликим до його кончини. Ця бесіда стала найціннішим внеском подвижника в скарбницю руського святоотцівського вчення. Крім вчення про сутність християнського життя в ній міститься нове пояснення багатьох найважливіших місць Священного Писання.

В описах життя і подвигів святого Серафима наводиться багато свідчень благодатного дару прозріння, яким він користувався для збудження в людях каяття в гріхах і морального виправлення. Преподобний Серафим радив під час Богослужіння стояти в храмі то з закритими очима, то звертати свій погляд на образ або палаючу свічку і, висловлюючи цю думку, пропонував прекрасне порівняння життя людського з восковою свічкою.

Преподобний Серафим по праву може бути названий учнем Божої Матері. Пресвята Богородиця тричі зцілювала його від смертельних хвороб, багато разів являлася йому, наставляла і зміцнювала його. Ще на початку свого шляху він почув, як Божа Мати, вказуючи на нього у той час, коли він лежав на одрі хвороби, сказала апостолу Іоанну Богослову: "Сей від роду нашого".

По виході з затвору преподобний багато сил віддав устрою дівочої чернечої громади у Дівеєві, і сам говорив, що жодної вказівки не давав від себе, робив усе по волі Цариці Небесної.

Přečtěte si také