По стопах Антонія Печерського

Наша поїздка до Чернігова була незабутньою і радостетворною. В числі братії Києво-Печерської лаври, на запрошення регента о. Полікарпа, я виявився учасником урочистостей, які проходили з 29 по 31 липня на Чернігівській землі.

Поїздка була присвячена 1000-річчю руського чернецтва на Афоні і дню пам'яті головного руського, а разом з тим і київського, монаха – преподобного Антонія Печерського.

Антоній народився давним-давно в місті Любеч, яке до цих днів зберігає відбитки історії на своїх землях. Сьогодні Любеч – це пострадянське село з типовим напіврозваленим Будинком культури, зарослим центральним парком і парою пам'яток. Але це – лише на перший погляд. Любеч – гарне містечко з чудовою водою, чистим повітрям і добрими людьми.

Перше, що мене вразило, – те, як нас зустрічали місцеві християни: урочиста хода з хоругвами і хрестом, священик у повному обладунку з кадилом, численний церковний хор зі злагодженими молитовними піснями...

З Лаври ми приїхали з трьома архієреями – це намісник митрополит Павло, архієпископ Бакинський Олександр (який гостював в Україні) і правлячий Преосвященний Чернігівський – митрополит Амвросій.

Крім того, благочинний Лаври архімандрит Антоній супроводжував особливу святиню – ікону Преподобного Антонія Печерського. Ікону цю писали особливі майстри, що ведуть чернече життя, освятили її на Горі Афон під час візиту Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Ікона особлива, раніше в такому виконанні Преподобного Антонія не зображували.

Склалося враження, що любечани зустрічали самого Преподобного – дуже вже привітно і трепетно проходила ця зустріч. А ми були свідками такої масштабної події і співпереживали їм, радіючи євангельською радістю «друга Жениха».

Вразив і місцевий храм – це старовинна побудова, що пережила радянські часи і не втратила свого благородства. І великий наплив прочан – видно, що всім була важлива ця зустріч, це богослужіння. Співали ми на два хори. Місцевий хор добре знає гласові розспіви і церковний статут, чого сьогодні, на жаль, не вистачає безлічі міських парафій.

Після великої вечірні і утрені з акафістом Преподобному Антонію місцеві парафіяни прийняли нас на нічліг. А на ранок архієреї здійснили урочисту Літургію. Було багато причасників, дітей. Відразу видно, що у Любеча є майбутнє. Після Літургії – Хресний хід до печери Преподобного Антонія. В селі є дві печери, які були викопані 1 000 років тому нашим Святим Антонієм. Ми пройшли до ближньої, поминувши те, що залишилося від парку, і Будинок культури, більше схожий на сарай.

Після екскурсії, яку провів місцевий уродженець, а нині насельник Лаври архімандрит Варнава, архієреї і братія попрямували у Чернігів. Ми прибули до початку недільного цілонічного бдіння в Єлецький жіночий монастир.

Це особливе місце – з древнім храмом, з тишею і з дивовижними квітами. Матінки прийняли нас дуже привітно, запросили на верхні хори в Соборі, забезпечивши необхідними книгами і давши право головного кліросу. Акустика в Єлецькому Соборі просто дивовижна, а його білі склепіння ніби забирають до небес.

На ранок ми вклонилися місцевим святиням обителі і, супроводжуючи привезений нами Святий Образ Преподобного Антонія, вирушили в головний кафедральний собор Чернігова, де нас чекали митрополит Антоній з паствою. Нас зустріли урочистим дзвоном, і, увійшовши в храм, ми почали Літургію.

У Чернігові теж є комплекс печер, викопаних Преподобним Антонієм, так що ми здійснили Хресний хід і тут. Однак нас вороже зустріла міська влада. По одному з проспектів, прямо навперейми нам, перебивши ходу, промарширували колони солдатів. Також за нами дивилися місцеві «органи», щоб «не дай Бог МП чого не створив». Але ми все ж дійшли до печер, вчинили там молебень, благословили цю землю.

Так, у печер Преподобного Антонія завершилися наші місцеві Чернігівські урочистості.

Нижче вірш, який народився у мене в монастирі, після всеношної. Ми давно знайомі з архімандритом Пафнутієм (Мусієнко) і часом листуємося у віршах. Отець Пафнутій – поет з ім'ям, а ще прес-секретар Предстоятеля. Він вже видав кілька книг. І от увечері ми вирішили перенести наші враження від прекрасних місць на папір.

Вечерняя похвала Черниговщине

Земля Черниговская, спи!
Уж служба отошла в Соборе,
Так тихо стало на подворье
Святой Обители, где ты

Встречала братию святую...
Из Лавры гости! Днесь ликуй,
И шли воздушный поцелуй
На Небеса, где одесную

Отца Небесного сидит
Надежда всех – Спаситель Бог!
Пусть озарит Он твой чертог
И ласково с высот глядит!

Молись за чад и за гостей!
Чаруй нас солнечными днями,
И теплоты своей лучами
Сердца певцов твоих согрей!

Přečtěte si také