По стопах Антонія Печерського
Наша поїздка до Чернігова була незабутньою і радостетворною. В числі братії Києво-Печерської лаври, на запрошення регента о. Полікарпа, я виявився учасником урочистостей, які проходили з 29 по 31 липня на Чернігівській землі.
Поїздка була присвячена 1000-річчю руського чернецтва на Афоні і дню пам'яті головного руського, а разом з тим і київського, монаха – преподобного Антонія Печерського.
Антоній народився давним-давно в місті Любеч, яке до цих днів зберігає відбитки історії на своїх землях. Сьогодні Любеч – це пострадянське село з типовим напіврозваленим Будинком культури, зарослим центральним парком і парою пам'яток. Але це – лише на перший погляд. Любеч – гарне містечко з чудовою водою, чистим повітрям і добрими людьми.
Перше, що мене вразило, – те, як нас зустрічали місцеві християни: урочиста хода з хоругвами і хрестом, священик у повному обладунку з кадилом, численний церковний хор зі злагодженими молитовними піснями...
З Лаври ми приїхали з трьома архієреями – це намісник митрополит Павло, архієпископ Бакинський Олександр (який гостював в Україні) і правлячий Преосвященний Чернігівський – митрополит Амвросій.
Крім того, благочинний Лаври архімандрит Антоній супроводжував особливу святиню – ікону Преподобного Антонія Печерського. Ікону цю писали особливі майстри, що ведуть чернече життя, освятили її на Горі Афон під час візиту Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Ікона особлива, раніше в такому виконанні Преподобного Антонія не зображували.
Склалося враження, що любечани зустрічали самого Преподобного – дуже вже привітно і трепетно проходила ця зустріч. А ми були свідками такої масштабної події і співпереживали їм, радіючи євангельською радістю «друга Жениха».
Вразив і місцевий храм – це старовинна побудова, що пережила радянські часи і не втратила свого благородства. І великий наплив прочан – видно, що всім була важлива ця зустріч, це богослужіння. Співали ми на два хори. Місцевий хор добре знає гласові розспіви і церковний статут, чого сьогодні, на жаль, не вистачає безлічі міських парафій.
Після великої вечірні і утрені з акафістом Преподобному Антонію місцеві парафіяни прийняли нас на нічліг. А на ранок архієреї здійснили урочисту Літургію. Було багато причасників, дітей. Відразу видно, що у Любеча є майбутнє. Після Літургії – Хресний хід до печери Преподобного Антонія. В селі є дві печери, які були викопані 1 000 років тому нашим Святим Антонієм. Ми пройшли до ближньої, поминувши те, що залишилося від парку, і Будинок культури, більше схожий на сарай.
Після екскурсії, яку провів місцевий уродженець, а нині насельник Лаври архімандрит Варнава, архієреї і братія попрямували у Чернігів. Ми прибули до початку недільного цілонічного бдіння в Єлецький жіночий монастир.
Це особливе місце – з древнім храмом, з тишею і з дивовижними квітами. Матінки прийняли нас дуже привітно, запросили на верхні хори в Соборі, забезпечивши необхідними книгами і давши право головного кліросу. Акустика в Єлецькому Соборі просто дивовижна, а його білі склепіння ніби забирають до небес.
На ранок ми вклонилися місцевим святиням обителі і, супроводжуючи привезений нами Святий Образ Преподобного Антонія, вирушили в головний кафедральний собор Чернігова, де нас чекали митрополит Антоній з паствою. Нас зустріли урочистим дзвоном, і, увійшовши в храм, ми почали Літургію.
У Чернігові теж є комплекс печер, викопаних Преподобним Антонієм, так що ми здійснили Хресний хід і тут. Однак нас вороже зустріла міська влада. По одному з проспектів, прямо навперейми нам, перебивши ходу, промарширували колони солдатів. Також за нами дивилися місцеві «органи», щоб «не дай Бог МП чого не створив». Але ми все ж дійшли до печер, вчинили там молебень, благословили цю землю.
Так, у печер Преподобного Антонія завершилися наші місцеві Чернігівські урочистості.
Нижче вірш, який народився у мене в монастирі, після всеношної. Ми давно знайомі з архімандритом Пафнутієм (Мусієнко) і часом листуємося у віршах. Отець Пафнутій – поет з ім'ям, а ще прес-секретар Предстоятеля. Він вже видав кілька книг. І от увечері ми вирішили перенести наші враження від прекрасних місць на папір.
Хай береже Господь святу Чернігівську землю! Нехай Господь береже нашу Україну молитвами Преподобного Антонія, першого Руського і Київського монаха!Вечерняя похвала Черниговщине
Земля Черниговская, спи!
Уж служба отошла в Соборе,
Так тихо стало на подворье
Святой Обители, где тыВстречала братию святую...
Из Лавры гости! Днесь ликуй,
И шли воздушный поцелуй
На Небеса, где одеснуюОтца Небесного сидит
Надежда всех – Спаситель Бог!
Пусть озарит Он твой чертог
И ласково с высот глядит!Молись за чад и за гостей!
Чаруй нас солнечными днями,
И теплоты своей лучами
Сердца певцов твоих согрей!
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.
Mýty o pravoslaví: Půst je jen církevní dieta
Mnoho lidí si myslí, že půst je pouze seznamem zakázaných potravin nebo formou náboženské diety. Realita je taková, že bez duchovního obsahu nemá samotné nejedení masa z pohledu církve žádný smysl.