У США навчання іконопису приводить у православ'я

Теодорос Пападопулос, грецький майстер іконопису і наставник, згадує свій перший урок історії і суті іконопису. «Візантійська школа православного іконопису – це не просто мистецтво, а високе священне служіння, – каже майстер. – І це навіть не стільки живопис, скільки форма богослов'я, і не стільки «художнє самовираження», скільки надія на спасіння художніми засобами».

Художньому процесу, який проходить в класах іконопису, передує молитва – колективна та особиста.

Майстри, які викладають на курсах, кажуть, що впродовж останніх років відзначають зростання інтересу до іконопису з боку представників різних релігій. Лінетт Халл, майстер іконопису школи іконографії Святої Трійці, розповідає, що ці курси були засновані 28 років тому руським іконописцем Владиславом Андрєєвим.

Сама Халл, колишня пресвітеріанка, а нині православна, каже: «Якщо ти бачиш багато образів за день, то настає момент, коли якась ікона починає говорити з тобою нечутною мовою, і це спілкування змінює твою душу. Далеко не всі, хто відвідує наші курси, стають православними. Але кожного це мистецтво зачаровує, з кожним розмовляє, і кожен звершує з ним свою власну духовну подорож».

В студії біля Святої Софії учні говорять тихими голосами під час інтерв'ю, щоб не заважати іншим. Одні зізнаються, що іконопис розвиває в них зосередженість і терпіння, інші – що надихає їх на розуміння та співчуття іншим людям. «Для мене це форма молитви, – говорить Лара Нері, католичка візантійського обряду і художниця з Далласа, – і це, напевно, найбільш щира молитва з тих, які я знаю. Коли я пишу, я молюся за своїх друзів і близьких, і довіряю їхні душі і потреби Пресвятій Богородиці та Іісусу».

У Ганни Шалк течуть сльози розчулення кожного разу, коли вона входить в православну церкву і бачить образи Іісуса та Богоматері. Визнана художниця-імпресіоністка, прихожанка римсько-католицької церкви, довгі роки вела свій особистий пошук у духовному мистецтві, але цьогоріч зробила великий крок за межі свого художнього і релігійного досвіду та традицій. Під час річного навчального курсу іконопису вона написала свою власну ікону, працюючи в студії пліч-о-пліч з іншими учнями.

Аристидіс Гариніс, священик та іконописець греко-православного Свято-Миколаївського храму у місті Флашинг штату Нью-Йорк, переконаний в тому, що «немає нічого поганого в тому, що неправославна людина прагне оволодіти мистецтвом іконопису для власного духовного вдосконалення і долучення до божественного. Тільки храмові ікони пишуться завжди православними майстрами, благословенними на цей духовний подвиг церквою».

Přečtěte si také