13 грудня – пам'ять святого апостола Андрія Первозванного

Святий апостол Андрій Первозваний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата святого апостола Петра.

З юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, всією душею звернувся до Бога. Він не одружився. Коли над Ізраїлем пролунав голос святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, святий Андрій став його найближчим учнем.

Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного і Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий. Після Зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого у східні країни.

Апостол пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов побережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я і по Дніпру піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ.

Тут, на Київських горах, він зупинявся на нічліг. Проснувшись вранці, він сказав учням, що були з ним: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест.

Помолившись, він піднявся ще вище по Дніпру і дійшов до поселень слов'ян, де був заснований Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів до Риму, для проповіді, і знову повернувся у Фракію, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.

Трудами святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов Первозваний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри.

Безліч чудес явив тут Господь через Свого учня. Недужі зцілялися, сліпі прозрівали.

Небагато залишалося язичників в Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не врозумили Егеата. Святий апостол з любов'ю і смиренням взивав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола.

З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя та з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив'язати їх до хреста.

Два дні апостол з хреста вчив містян, які обступили його довкола Люди, що слухали його, всією душею співчували мученику і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту.

Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як ні намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розп'ятий апостол, віддавший Богу хвалу, промовив: «Господи, Іісусе Христе, прийми духа мого».

Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу.

Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.

Кілька століть потому, при імператорі Костянтині Великому, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого євангеліста Луки і учня апостола Павла – апостола Тимофія.

Přečtěte si také