Якби Бог був справедливий, ніхто з нас не дожив би до вечора
Напевно, одна з найбільш складних притч для сучасної людини – це притча про блудного сина, яку ми з вами в черговий раз почуємо вже у неділю. Син приходить до батька і вимагає у нього ту частину майна, яка має дістатись йому після смерті батька. Він наче говорить йому: «Батько, мені ніколи чекати поки ти помреш – для мене ти вже помер». Реакція батька, за нормами давнього світу, абсолютно несподівана: «Бери». Син витрачає все з блудницями, а потім, коли жити стало нема на що, повертається додому. А що ж батько? А батько перекреслює всі ієрархічні традиції давниниі і біжить назустріч синові. Більше того, дає йому колишній одяг, перстень і влаштовує бенкет. Старший син, що цілком природно для людини давнини, не розуміє батька та зневажає брата. Він хоче справедливості.
Ця притча не тільки про прощення. Вона ще й про протиставлення двох важливих для людського суспільства понять – справедливості і любові. Часто, навіть занадто часто, ми вимагаємо від інших людей любові по відношенню до себе. Себе ж вважаємо справедливими по відношенню до інших. Справедливість для нас – це правда і правильність. Бути справедливим – означає бути чесним. Ми впевнені, що Найвищим мірилом справедливості є Бог. І Він повинен бути справедливим до нас. Так, Бог – це вища справедливість. Але реалізується вона тільки в самому кінці. Тому що ця Божа справедливість зовсім несхожа на наше розуміння її.
Святий Ісаак Сирін якось сказав, що ми не повинні вимагати від Бога справедливості, тому що якщо б Він був справедливий, то ніхто з нас не дожив би до вечора. Його справедливість розчиняється (врівноважується) любов'ю. Його справедливість – це ще один прояв любові. Згадайте притчу про Страшний Суд. Кого Господь помилує? Тих, хто вмів любити інших. Чи справедливо Він вчинить? Безсумнівно. Але чи розуміємо ми, перебуваючи тут і зараз, всю міру цієї справедливості? Навряд. Тому що нам, окрім любові, потрібно навчитися ще й прощати. Як прощає батько сина. Адже без прощення немає любові, а без любові справедливість перетворюється на тиранію. Водночас там, де є тиранія – немає свободи. А без свободи немає життя!
Přečtěte si také
Láska k nepřátelům v době polarizace: Co nás učí svatý Siluan Athonský
Prostý mnich ze Svaté Hory učil, že kdo nemiluje nepřátele, v tom není Boží milost. V době, kdy se společnost dělí na tábory, zní jeho slova naléhavěji než kdy dřív.
Pochybnosti ve víře: Co nás učí apoštol Tomáš
Církev nenazývá Tomáše „nevěřícím“, ale opěvuje jeho „blahou nevěru“. Jeho příběh ukazuje, jak se z pochybnosti může zrodit vyznání.
Od mága k biskupovi: Co říká pravoslaví o horoskopech a ezoterice
Příběh svatého Kypriána, který se z mocného čaroděje stal biskupem a mučedníkem, nabízí jasnou odpověď na dnešní zájem o horoskopy, tarot či amulety.
Jak dodržovat půst a zůstat součástí světského kolektivu
Postní kalendář nečeká, až si firma vybere jídelníček na poradu. Jak sladit církevní pravidla s běžným pracovním provozem?
Strom života v Ráji byl předobrazem Kristova Kříže
Prožíváme dny posvátku Povýšení svatého Kříže a znovu si stále hlouběji uvědomujeme jeho význam. Apoštol Pavel nechce stavět zvěstování evangelia na výřečnosti, „aby Kristův Kříž nepozbyl smyslu“ (1 Kor 1,17).
Svátek Obnovení chrámu se bezprostředně týká každého z nás
Svátek Obnovení chrámu připomíná zasvěcení chrámu Kristova Vzkříšení v Jeruzalémě. Zároveň ukazuje, že každý pravoslavný chrám má účast na témže tajemství.