На 98-му році життя помер архімандрит Кирил (Павлов)

Про його смерть повідомила співробітниця Відділу зовнішніх церковних зв'язків Руської Православної Церкви монахиня Феодора (Лапковська), повідомляє Правмир.

Архімандрит Кирил (в миру Іван Дмитрович Павлов) народився 8 вересня 1919 року в селі Маковські Висілки в побожній селянській родині. З 12 років жив у невіруючого брата, під впливом середовища відійшов від релігії.

Після закінчення технікуму працював технологом на металургійному комбінаті. Вже після війни, прийнявши чернечий постриг, отець Кирил щорічно у пасхальний період відвідував рідне село та село Макове у 12 км від Михайлова, де поховані батьки, брат та сестри. У селі допоміг відновити дзвіницю та храм, який не закривався протягом усієї радянської історії.

Був призваний в Червону армію, служив на Далекому Сході. Учасник Великої Вітчизняної війни у званні лейтенанта, брав участь в обороні Сталінграда (командував взводом), в боях біля озера Балатон в Угорщині, закінчив війну в Австрії. Демобілізувався у 1946 році.

Під час війни Іван Павлов звернувся до віри. Він згадував, що, несучи вартову службу у зруйнованому Сталінграді в квітні 1943 року, серед руїн будинку знайшов Євангеліє.

«Став читати її і відчув щось таке рідне, миле для душі. Це було Євангеліє. Я знайшов для себе такий скарб, таке утішення! Я зібрав всі листочки разом – книга розбита була, і залишалося те Євангеліє зі мною весь час. До цього таке бентеження було: чому війна? Чому воюємо? Багато незрозумілого було, бо суцільний атеїзм був у країні, брехня, правди не дізнаєшся. Я йшов з Євангелієм і не боявся. Ніколи. Таке було натхнення! Просто Господь був поряд зі мною, і я нічого не боявся», – розповідав архімандрит Кирил.

Одразу після армії вступив до семінарії: «У 1946 році з Угорщини мене демобілізували. Приїхав до Москви, у Єлоховському соборі питаю: чи немає в нас якогось духовного закладу? "Є, – кажуть, – духовну семінарію відкрили в Новодівичому монастирі". Поїхав туди прямо у військовому обмундируванні. Пам'ятаю, проректор отець Сергій Савинських радо зустрів мене і дав програму випробувань». По закінченні Московської духовної семінарії вступив у Московську духовну академію, яку закінчив у 1954 році.

25 серпня 1954 року був пострижений у чернецтво в Троїце-Сергієвій лаврі. Спочатку був паламарем. У 1970 році став скарбником, а з 1965 року – духівником чернечої братії. Був зведений в сан архімандрита.

Призначений духівником Патріарха Алексія II, у зв'язку з цим переїхав у Передєлкіно (де розташована Патріарша резиденція), продовжуючи духовно опікувати ченців лаври. Нагороджений церковними орденами преподобного Сергія Радонезького і святого князя Володимира.

Автор численних проповідей і повчань. Наставник молодих ченців, які прийняли постриг у лаврі. Багато писав в епістолярному жанрі, щорічно архімандрит Кирил відправляв архієреям, священикам, мирянам, духовним чадам і навіть малознайомим людям до 5000 листів із привітаннями, настановами та повчаннями.

У середині 2000-х років переніс інсульт, який позбавив старця можливості рухатися і спілкуватися із зовнішнім світом.

Přečtěte si také