Право сусіда

Враховуючи той серйозний резонанс, який викликав в українському суспільстві законопроект № 4128, а також все ще існуючу можливість його прийняття Верховною Радою, читачі моєї колонки попросили мене у доступному ключі пояснити, в чому саме полягає небезпека успішного проходження цієї ініціативи через парламент.

На даний момент в Української Православної Церкви відібрали понад 40 храмів. У багатьох випадках неправомірні дії були наслідком проведення т. зв. місцевих референдумів, на яких не члени громад, а мешканці тих населених пунктів, де знаходились нібито «проблемні» церкви, приймали рішення про їхню подальшу долю. Це було кричущим порушенням, оскільки серед тих, хто голосував за переведення православних храмів в іншу юрисдикцію спостерігалися прихильники інших конфесій або взагалі атеїсти.

Наведу аналогію. Уявіть, що вашу сім'ю раптом почали посилено обмовляти. Сусіди, повіривши брехні, не просто перестали з вами спілкуватися, але й стали пред'являти вам якісь далекі від здорового глузду претензії. З часом організовуються збори мешканців під'їзду. І на них вирішують відібрати у вас житлоплощу на користь людей, які якраз і агітували ваших сусідів зробити такий протиправний крок.

Зрозуміло, що такий підхід занадто явно йде в розріз з законом. Саме цим і пояснюються наші численні перемоги у судових розглядах, які стосуються рейдерських захоплень храмів в Української Православної Церкви.

Згаданий законопроект може зробити процедуру відбирання власності більш «легальною». Для цього він вводить в ужиток поняття самоідентифікації людини з релігійною громадою, яка підтверджується її участю в житті цієї громади. Крім цього там прописується пункт, згідно з яким майбутня доля приходу буде визначатися простою більшістю людей, присутніх на зборах віруючих громадян, що належать до цього приходу.

Говорячи мовою аналогій, після таких нововведень будь-який сусід, який хоча б один раз заглянув до вас у квартиру, а тим більше допоміг з якоюсь дрібницею (вкрутив лампочку, забив цвях у стіну і т. д), автоматично отримує право розпоряджатися цією квартирою. Більш того, якщо на вашу сімейну раду, в межах якої розглядається, наприклад, питання продажу житла, потраплять зовсім чужі люди, то вони також зможуть приймати рішення по даній темі. Адже, погодьтеся, що між фразами «визначається простою більшістю людей, присутніх на зборах віруючих громадян, що належать до даного приходу» і «визначається простою більшістю віруючих громадян, що належать до даного приходу» існує величезна різниця.

На щастя, «підводні камені» законопроекту № 4128 викликають відторгнення і критику з боку багатьох конфесій України. Зокрема, в ефірі Радіо Марія єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької церкви Ян Собіло прямо заявив, що прийняття згаданої законодавчої ініціативи покладе кінець свободі совісті в Україні і може викликати релігійну війну.

Сподіваюся, ці слова будуть почуті депутатами Верховної Ради, і вони відмовляться від здійснення кроків, здатних підірвати міжконфесійний мир в нашій країні.

Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф

Přečtěte si také