Єдність – Бог
В даному контексті слід розуміти, що інтереси Церкви пронизані перспективами тисячоліть. Її головне завдання – допомагати людям у пошуку спасіння. І тільки вона сама здатна правильно визначати, які саме організаційні формати є на зазначеному шляху максимально дієвими та необхідними.
При цьому Церква не може піддаватися миттєвим настроям, оскільки будь-які поспішні рішення – це грунт для розколу пастви. Ми ж не маємо права створювати будь-які лінії розділення, оскільки несемо відповідальність перед Богом за кожну ввірену нам людину.
У свою чергу політики не обмежені подібними поглядами. Для багатьох з них максимальний горизонт планування – електоральні цикли. У зв'язку з цим у середовищі політичних сил виробляється вкрай простий та меркантильний підхід. Сьогодні, наприклад, вигідно говорити, що Церкву потрібно поставити під контроль держави? Це принесе голоси певної групи виборців? Значить, будемо говорити так і домагатися відповідних рішень. Завтра ситуація зміниться, і потрібно буде забезпечити відокремлення Церкви від держави, оскільки «цього хоче громадськість»? Не біда, швидко змінимо свою позицію і з ще більшим азартом будемо розбивати ті аргументи, які ще недавно самі ж просували на різних рівнях.
Втім, важливо навіть не це. Для того, щоб приступити до реалізації якоїсь доленосної ідеї, необхідно мати на це відповідний масштабний запит. Адже якщо всередині тієї чи іншої організації, в якій планується провести тектонічні зміни, відсутня серйозна підтримка цим процесам, усе закінчиться оглушливою катастрофою.
На даний момент питання отримання автокефалії через його надмірну політизацію не є пріоритетним для віруючих Української Православної Церкви. Чимало наших священиків та мирян побоюються, що штучне і грубе нав'язування УПЦ зазначеної тематики принесе нам не умиротворення, а тільки нові церковні конфлікти.
Ключовим мірилом доцільності отримання автокефалії завжди повинен виступати момент збереження внутрішньої єдності. Якщо вона не руйнує єдність, значить, відповідне питання дозріло і його можна виносити на розгляд Церкви. Якщо ж тема автокефалії викликає розділення, її потрібно відкласти. Одним з суттєвих аргументів на користь такого підходу можуть виступити наступні слова св. Іоанна Кронштадтського: «Досягай, людина, єдності: всіляко уникай духовного розділення... Єдність – Бог. Розділення – диявол».
Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви
Přečtěte si také
Láska k nepřátelům v době polarizace: Co nás učí svatý Siluan Athonský
Prostý mnich ze Svaté Hory učil, že kdo nemiluje nepřátele, v tom není Boží milost. V době, kdy se společnost dělí na tábory, zní jeho slova naléhavěji než kdy dřív.
Pochybnosti ve víře: Co nás učí apoštol Tomáš
Církev nenazývá Tomáše „nevěřícím“, ale opěvuje jeho „blahou nevěru“. Jeho příběh ukazuje, jak se z pochybnosti může zrodit vyznání.
Od mága k biskupovi: Co říká pravoslaví o horoskopech a ezoterice
Příběh svatého Kypriána, který se z mocného čaroděje stal biskupem a mučedníkem, nabízí jasnou odpověď na dnešní zájem o horoskopy, tarot či amulety.
Jak dodržovat půst a zůstat součástí světského kolektivu
Postní kalendář nečeká, až si firma vybere jídelníček na poradu. Jak sladit církevní pravidla s běžným pracovním provozem?
Strom života v Ráji byl předobrazem Kristova Kříže
Prožíváme dny posvátku Povýšení svatého Kříže a znovu si stále hlouběji uvědomujeme jeho význam. Apoštol Pavel nechce stavět zvěstování evangelia na výřečnosti, „aby Kristův Kříž nepozbyl smyslu“ (1 Kor 1,17).
Svátek Obnovení chrámu se bezprostředně týká každého z nás
Svátek Obnovení chrámu připomíná zasvěcení chrámu Kristova Vzkříšení v Jeruzalémě. Zároveň ukazuje, že každý pravoslavný chrám má účast na témže tajemství.