Відкрити істину
Треба зазначити, що ця ситуація не нова. Ще в перші століття християн намагалися всіляко очорнити, приписуючи їм різні мислимі й немислимі злочини. Зокрема, їх звинувачували в тому, що вони згідно зі своєю вірою їдять людське м'ясо та п'ють людську кров. Коли для багатьох стала зрозумілою безглуздість цього «звинувачення», наклепники стали активніше використовувати «політичну» складову. Так, в очах того чи іншого цезаря християн намагалися представити як його особистих ворогів, які не шанують імператорську владу, зневажають велич римської держави та плетуть проти нього в інтересах зовнішніх ворогів численні змови.
Наслідком цієї неправди ставало стрімке розростання масштабів ненависті і нетерпимості до членів Церкви Христової. Християн били, калічили, кидали в темниці, віддавали на розтерзання звірам, спалювали на вогні, умертвляли за допомогою холодної зброї. Були пролиті ріки крові. І вони, що дуже важливо усвідомлювати, лягли важким тягарем відповідальності не лише на безпосередніх вбивць та мучителів, але й на наклепників, які спровокували всі ці жахливі діяння.
З не менш важкими випробуваннями Церква зіткнулася і під час правління радянської влади. Наклеп, який тоді обрушився на голови православних віруючих, вражає не тільки своїм цинізмом, але й воістину небувалими міццю, масштабом, всеосяжністю. Здавалося, що викликані нею хвилі репресій та переслідувань назавжди поглинуть «церковний корабель». Проте він, пошарпаний політичними та розкольницькими бурями, але який зберіг свою єдність з Богом, залишився на плаву. Більше того, час усе розставив по своїх місцях. Давно вже немає СРСР, а Церква все так само продовжує здійснювати свою місію – вести людей до спасіння.
Виходячи з цього, нам усім потрібно пам'ятати про два важливі моменти.
Перший: не можна зраджувати Бога і свою віру. Якщо ми збережемо вірність Господу, наклеп рано чи пізно буде знищений. Історія нашої Церкви про це неодноразово свідчить.
Другий: не потрібно відповідати на наклеп гнівом, ненавистю або ворожнечею. Якщо ми хочемо, щоб правда перемогла, слід посилити молитви за тих, хто намагається очорнити Церкву. Про це свого часу дуже добре сказав преподобний Максим Сповідник: «У міру того, як будеш молитися за того, що оббрехав, Бог буде відкривати спокушеному істину про тебе».
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви
Přečtěte si také
Odkaz gruzínského patriarchy Eliáše II.
V Gruzii nyní probíhá proces volby nového patriarchy po zesnulém Eliáši II., který odešel k Pánu dne 17. března 2026.Právě proto odkaz patriarchy Eliáše nejenže neztrácí aktuálnost, nýbrž jí naopak ještě více nabývá.
Životy svatých: Svatí novomučedníci čeští – ti, kteří nezradili
Kněží i obyčejní věřící nabídli v roce 1942 úkryt parašutistům. Za svou víru a vlastenectví zaplatili životem. Poznejte hrdinný příběh svatých českých novomučedníků.
Otec Mladen: "Pravoslaví v Německu má velkou budoucnost"
Rozhovor německé redakce s otcem Mladenem Janjićem o rostoucích pravoslavných obcích, migraci a budoucnosti pravoslaví v Německu.
Sociální sítě a děti: světový zákaz nabírá na síle. Co na to říká církev?
Děti nemají dostatečnou duchovní zralost na to, aby zvládly to, co sociální sítě dělají s mozkem," varují pravoslavné farnosti. Funguje australský zákaz? A co na to věda a zákonodárci?
Pravoslaví v každodenním životě: Svěcená voda – co s ní?
Svěcená voda není ozdoba do skříňky. Je to prostředek Boží blahodati – a církev ji dává proto, aby se používala.
Pravoslaví jednoduše: Proč mají pravoslavní křesťané církevní jméno?
Při křtu dostává každý pravoslavný křesťan jméno světce. Co znamená a proč se liší od jména v občanském průkazu?