Духовенство України та Польщі вшанувало Турковицьку ікону Божої Матері
Святкове богослужіння у Свято-Покровському жіночому монастирі в с. Турковице
15 липня в Свято-Покровському жіночому монастирі в с. Турковиці Люблінського воєводства Польщі відбулося святкове богослужіння на честь покровительки монастиря – Турковицької ікони Божої Матері, повідомляє прес-служба Львівської єпархії.
На запрошення Керуючого Люблінсько-Холмською єпархією Високопреосвященнійшого архієпископа Авеля, архієпископ Львівський і Галицький Філарет приїхав до Турковиці, щоб помолитися біля великої святині і вшанувати Пресвяту Богородицю.
У день свята Божественну літургію очолив митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, якому співслужили архієпископ Люблінський і Холмський Авель, архієпископ Львівський і Галицький Філарет, архиєпископ Перемиський і Горлицький Паїсій, вікарій Варшавської єпархії архієпископ Більський Григорій, духовенство та гості у священному сані.
Після літургії відбувся хресний хід.
Напередодні свята, увечері, в цьому ж храмі було звершено святкове всенічне бдіння.
У той же день, 15 липня, архієреї вшановували жертв польсько-українського збройного конфлікту в 1943-1944 роках біля Меморіалу загиблим українцям у селі Сагринь (Польща).
Пам'ять Турковицької ікони Божої Матері Православна Церква відзначає 15 липня, в день свята Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Турковичі знаходяться неподалік від кордону України з Польщею.
За переказами, у місті Белзі (Польща) в XIV столітті перебувала велика святиня – ікона Богоматері, написана святим євангелістом Лукою. Польський князь Владислав Огольський, їдучи в місто Ченстохова, забрав її з собою, незважаючи на прохання і обурення православних віруючих.
Дорогою, коли ікона знаходилася поблизу села Турковичі, сталося диво. Після зупинки шість пар коней не могли зрушити карету з іконою, від якої стало виходити сяйво. Однак князь Владислав, незважаючи на це, скоріше захотів відвезти ікону до Ченстохова.
Відразу після його від'їзду на місці, де стояла ікона, з'явилася інша ікона Божої Матері, яка плакала. Вона була такою самою, як та, яку вивіз князь Владислав. Місцеві жителі стали підносити свої молитви перед іконою і захотіли побудувати тут церкву. На ранок наступного дня це місце поросло ромашкою, вказуючи у такий спосіб величину дому Божого, а будівництво церкви супроводжувалося чудесними явищами.
На місці знайдення чудотворної Турковицької ікони був заснований чоловічий Турковицький монастир, який був закритий уніатами в 1789 році. Обитель була відновлена як жіноча 5 грудня 1902. Існував також список чудотворної ікони, особливо шанований віруючим народом. Коли 2 липня 1906 року до монастиря прибув єпископ Люблінський і Холмський Євлогій, ігуменя Афанасія зустрічала його цим списком в срібній позолоченій ризі.
На початку Першої світової війни в 1914 році монастир разом з іконою був евакуйований до Москви, де знайшов притулок в Марфо-Маріїнській обителі. 13 жовтня 1915 року там був освячений домовий Єлизаветинський храм, де й перебувала ікона. У 1918 сестри були переведені у звільнений від братії Димитровський Борисоглібський монастир.
Сліди ікони були загублені. Повідомлялося, що в 1941 році її бачили у селі Кодня під Житомиром.
Přečtěte si také
Katolický biskup: Koptská pravoslavná církev je v Egyptě velmi živá
Katolický biskup Claudio Lurati ocenil život koptské pravoslavné církve v Egyptě a každodenní vztahy mezi místními křesťany. Hovořil také o soužití s muslimy a situaci uprchlíků.
Řecký teolog odsoudil zabití mnicha ve Svatohorské lávře
Profesor Athénské univerzity Georgios Fundulakis označil zabití mnicha Varsonofije za tragédii pro celý křesťanský svět.
Arcibiskup Michal sloužil v Hořovičkách na svátek českých novomučedníků
V monastýru svatých Cyrila a Metoděje v Hořovičkách si věřící připomněli svátek českých novomučedníků. Slavnostní božskou liturgii vedl pražský arcibiskup Michal.
Patriarcha Bartoloměj: Očekáváme obnovení jednoty s Římem
Ekumenický patriarcha Bartoloměj vyjádřil naději na obnovení plného církevního společenství mezi pravoslavnou a římskokatolickou církví. Zdůraznil přitom význam společné tradice prvního tisíciletí.
Co naše Církev udělala s dědictvím a odkazem sv. Gorazda?
Téměř neporušená tráva před křížem na Kobyliské střelnici. Několik desítek lidí. A jeden dopis, který nás nenechá klidnými. Jeho autor se ptá: Co jsme za osmdesát čtyři let udělali s dědictvím, které nám sv. Gorazd zanechal?
Souhrn dne - 4. září 2026
Zde najdete všechny zprávy naší redakce za dnešní den, z domova i zahraničí.