Неймовірне чудо святителя Іоасафа
Хресний хід у Бєлгороді в день набуття мощей святителя Іоасафа, 1911 рік
«Тоді я навчався в Санкт-Петербурзькій Духовній академії. Знань у мене було багато, а віри справжньої не було. На торжества з нагоди відкриття мощей святителя Іоасафа я їхав з небажанням і думав про величезне скупчення народу, що жадав чуда. Які можуть бути чудеса у наш час?
Приїхав – і заворушилося щось усередині: таке побачив, що неможливо було залишатися спокійним. Зі всієї Русі з'їхалися хворі, каліки – стільки страждань та болю, що важко дивитися. І ще: вселюдне очікування чогось чудесного мимоволі передавалося й мені, незважаючи на моє скептичне ставлення до того, що мало відбутися.
Нарешті прибув Імператор з Сім'єю і було призначено торжество. На торжествах я вже стояв з глибоким хвилюванням: не вірив і все ж чекав чогось. Важко нам зараз уявити собі це видовище: тисячі й тисячі хворих, скорчених, біснуватих, сліпих, калік лежали, стояли по обидва боки шляху, яким мали пронести мощі святителя.
Особливу мою увагу привернув один скорчений: на нього не можна було дивитися без здригання. Усі частини тіла зрослися – якийсь клубок з м'яса і кісток на землі. Я чекав: що ж може статися з цією людиною? Що їй може допомогти?
І ось винесли гроб з мощами святителя Іоасафа. Такого я ніколи не бачив і навряд чи побачу – майже всі хворі, що стояли і лежали уздовж дороги, зцілялися:
сліпі прозрівали, глухі чули,
німі починали говорити, кричати та стрибати від радості,
у калік випрямлялися хворі члени.
З трепетом, жахом і благоговінням дивився я на все, що відбувалося, – і не випускав з уваги того скорченого. Коли гроб з мощами порівнявся з ним, він розсунув руки – пролунав страшний хрускіт кісток, ніби щось розривалося й ламалося всередині нього, і він став випрямлятися із зусиллям – і встав на ноги. Яке потрясіння було для мене!
Я підбіг до нього зі сльозами, потім схопив якогось журналіста за руку, просив записати...»
До Петербургу я повернувся іншою людиною – віруючою.
Архімандрит Досифей
Přečtěte si také
Mýty o pravoslaví: Může mít pravoslavný kněz rodinu?
Ano může! V pravoslavné církvi není celibát pro kněze povinný, což je jeden z rozdílů oproti římskokatolické církvi.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zkrotit hříšné myšlenky?
Hříšná myšlenka není váš hřích, dokud jí neotevřete dveře. Naučte se čtyři stadia vnitřního boje podle svatého Paisije.
Životy svatých: Basil Veliký – Otec chudých a tvůrce „města milosrdenství“
14. ledna (1. ledna) si pravoslavná církev připomíná památku svatého Basila Velikého, arcibiskupa caesarejského.
Pravoslaví jednoduše: Proč mají kněží vousy a dlouhé vlasy?
Pokud potkáte pravoslavného kněze, jednou z prvních věcí, která vás upoutá, jsou jeho dlouhé vousy a často i vlasy stažené do culíku. Zatímco u římskokatolických duchovních je standardem hladce oholená tvář, u pravoslavných kněží to není tak časté.
Životy svatých: Ctihodný Nikiforos Malomocný
4. ledna (24. prosince) si pravoslavná církev připomíná památku ctihodného Nikifora Malomocného († 1964), muže, jehož život byl neuvěřitelnou cestou od naprostého lidského utrpení k zářivé svatosti.
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.