Неймовірне чудо святителя Іоасафа
Хресний хід у Бєлгороді в день набуття мощей святителя Іоасафа, 1911 рік
«Тоді я навчався в Санкт-Петербурзькій Духовній академії. Знань у мене було багато, а віри справжньої не було. На торжества з нагоди відкриття мощей святителя Іоасафа я їхав з небажанням і думав про величезне скупчення народу, що жадав чуда. Які можуть бути чудеса у наш час?
Приїхав – і заворушилося щось усередині: таке побачив, що неможливо було залишатися спокійним. Зі всієї Русі з'їхалися хворі, каліки – стільки страждань та болю, що важко дивитися. І ще: вселюдне очікування чогось чудесного мимоволі передавалося й мені, незважаючи на моє скептичне ставлення до того, що мало відбутися.
Нарешті прибув Імператор з Сім'єю і було призначено торжество. На торжествах я вже стояв з глибоким хвилюванням: не вірив і все ж чекав чогось. Важко нам зараз уявити собі це видовище: тисячі й тисячі хворих, скорчених, біснуватих, сліпих, калік лежали, стояли по обидва боки шляху, яким мали пронести мощі святителя.
Особливу мою увагу привернув один скорчений: на нього не можна було дивитися без здригання. Усі частини тіла зрослися – якийсь клубок з м'яса і кісток на землі. Я чекав: що ж може статися з цією людиною? Що їй може допомогти?
І ось винесли гроб з мощами святителя Іоасафа. Такого я ніколи не бачив і навряд чи побачу – майже всі хворі, що стояли і лежали уздовж дороги, зцілялися:
сліпі прозрівали, глухі чули,
німі починали говорити, кричати та стрибати від радості,
у калік випрямлялися хворі члени.
З трепетом, жахом і благоговінням дивився я на все, що відбувалося, – і не випускав з уваги того скорченого. Коли гроб з мощами порівнявся з ним, він розсунув руки – пролунав страшний хрускіт кісток, ніби щось розривалося й ламалося всередині нього, і він став випрямлятися із зусиллям – і встав на ноги. Яке потрясіння було для мене!
Я підбіг до нього зі сльозами, потім схопив якогось журналіста за руку, просив записати...»
До Петербургу я повернувся іншою людиною – віруючою.
Архімандрит Досифей
Přečtěte si také
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.
Starec Paisij Svatohorec: Největší nemocí jsou špatné myšlenky
Slova starce Paisije o tom, jak špatné myšlenky matou duši a berou člověku pokoj, radost i pravý pohled na svět a bližní.
Kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“ - Sv. Jan Damašský
Přinášíme vám další úryvek z pojednání O pravé víře svatého Jana Damašského – tentokrát o tom, kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“.
Proč Bůh stvořil ty, kteří zhřeší a nebudou činit pokání - sv. Jan Damašský
Z pojednání svatého Jana Damašského O pravé víře. O tom, proč Bůh stvořil i ty, kteří podle předvědění zhřeší a nebudou činit pokání, a dále o rozdílu mezi Božím zákonem, jenž vede k životu, a zákonem hříchu, který přivádí člověka k pádu.
Památka svatých Cyrila a Metoděje – duchovních otců slovanského pravoslaví
Den, 5. července, je v českém kalendáři zasvěcen památce svatých Cyrila a Metoděje – bratří ze Soluně, kteří v 9. století přinesli našim předkům světlo evangelia v jazyce, kterému rozuměli.