Неймовірне чудо святителя Іоасафа
Хресний хід у Бєлгороді в день набуття мощей святителя Іоасафа, 1911 рік
«Тоді я навчався в Санкт-Петербурзькій Духовній академії. Знань у мене було багато, а віри справжньої не було. На торжества з нагоди відкриття мощей святителя Іоасафа я їхав з небажанням і думав про величезне скупчення народу, що жадав чуда. Які можуть бути чудеса у наш час?
Приїхав – і заворушилося щось усередині: таке побачив, що неможливо було залишатися спокійним. Зі всієї Русі з'їхалися хворі, каліки – стільки страждань та болю, що важко дивитися. І ще: вселюдне очікування чогось чудесного мимоволі передавалося й мені, незважаючи на моє скептичне ставлення до того, що мало відбутися.
Нарешті прибув Імператор з Сім'єю і було призначено торжество. На торжествах я вже стояв з глибоким хвилюванням: не вірив і все ж чекав чогось. Важко нам зараз уявити собі це видовище: тисячі й тисячі хворих, скорчених, біснуватих, сліпих, калік лежали, стояли по обидва боки шляху, яким мали пронести мощі святителя.
Особливу мою увагу привернув один скорчений: на нього не можна було дивитися без здригання. Усі частини тіла зрослися – якийсь клубок з м'яса і кісток на землі. Я чекав: що ж може статися з цією людиною? Що їй може допомогти?
І ось винесли гроб з мощами святителя Іоасафа. Такого я ніколи не бачив і навряд чи побачу – майже всі хворі, що стояли і лежали уздовж дороги, зцілялися:
сліпі прозрівали, глухі чули,
німі починали говорити, кричати та стрибати від радості,
у калік випрямлялися хворі члени.
З трепетом, жахом і благоговінням дивився я на все, що відбувалося, – і не випускав з уваги того скорченого. Коли гроб з мощами порівнявся з ним, він розсунув руки – пролунав страшний хрускіт кісток, ніби щось розривалося й ламалося всередині нього, і він став випрямлятися із зусиллям – і встав на ноги. Яке потрясіння було для мене!
Я підбіг до нього зі сльозами, потім схопив якогось журналіста за руку, просив записати...»
До Петербургу я повернувся іншою людиною – віруючою.
Архімандрит Досифей
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: Proč se vyhýbat výmluvám jako moru?
Žalmista nazývá výmluvy „slovy zlosti“. Jaký je rozdíl mezi upřímným vysvětlením, omluvou a nebezpečnou výmluvou, která nás vzdaluje od Boha i od bližních?
Patriarcha Eliáš II.: spravedlivý, který žil mezi námi
Gruzínský patriarcha Eliáš II. odešel k Pánu. Člověk, kterého považovali za svatého za života a který se stal duchovním otcem svého národa.
Mýty o pravoslaví: Šátek v chrámu je povinnost, nebo jen tradice?
Mnoho žen můžou váhát se vstupem do pravoslavného chrámu, pokud zrovna nemají po ruce šátek. Podíváme se na to, zda je pokrývka hlavy skutečně nezbytnou podmínkou pro modlitbu.
Pravoslaví v každodenním životě: modlitba za zesnulé
Mnozí lidé mají pocit, že po pohřbu jejich možnost milovat a pomáhat blízkým končí. Pravoslavná tradice nás však učí, že hranice mezi živými a zesnulými je mnohem tenčí, než si myslíme.
Pravoslaví v každodenním životě: Fitness
Pohyb a péče o tělo nejsou v pravoslaví tabu, ale mají své jasné místo. Tělo vnímáme jako chrám Ducha Svatého, o který je třeba pečovat, aby mohl sloužit duši.
Proč je česká společnost tak sekulární?
V rámci analýzy příčin vysoké míry sekularizace v České republice jsem oslovil člena Eparchiální rady PPE – Jakuba Jiřího Jukla. Ten vysvětluje, proč Češi neodmítají Boha, ale církevní struktury.