Грецький богослов: В українському питанні правда на боці Руської Церкви

Почесний професор богословського факультету Фессалонікійського університету імені Арістотеля отець Феодор (Зісіс).

На думку почесного професора богословського факультету Фессалонікійського університету ім. Арістотеля отця Феодора (Зісіса), Київ є природною і невід'ємною частиною Руської Православної Церкви, історичні та канонічні права якої необхідно відстоювати, щоб уникнути остаточного розколу. Про це один із найавторитетніших фахівців у галузі канонічного права написав у своєму фундаментальному аналізі ситуації навколо української автокефалії, опублікованому ресурсом AgionOros.ru.

«Як грецький священик і вчений я був би щасливий, якби в українському питанні історична правда і священні канони були б за греко-православним Константинопольським патріархатом, тоді у мене були б всі підстави підтримувати його зазіхання, – пише богослов. – Однак, на жаль, правда на боці Москви, і отже ми повинні підтримати сторону, проти якої вчинена історична несправедливість, і прямо сказати на чиєму боці історія».

За його словами, сьогодні грекомовні Помісні Церкви, підтримавши помилкові дії Вселенського патріархату, можуть «впасти в спокусу етнофілетизму і піти проти вселенського і соборного характеру Церкви».

«Будь-хто, хто бере за основу патріотизм і цінує його вище за свою церковну ідентичність, вводить в Церкву етнофілетизм, який порушує соборність Церкви і її наднаціональний вимір. На жаль, ті, хто підтримує або засуджує дії священноначалля, грунтуючись на принципі "свій – чужий", а не на історичній правді, впадають в етнофілетичну оману», – вважає професор.

Він переконаний, що «усього переполоху і суперечок, викликаних зараз українською автокефалією, можна було б уникнути, якби «Святий і Великий Собор», що відбувся на Криті в червні 2016 р., зайнявся актуальними і нагальними проблемами, «а не просто прагнув формально підтвердити свою координувальну і першорядну роль». 

«Проблема автокефалії випала зі списку питань для обговорення, хоча була досягнута домовленість по суті і залишилися невирішеними несуттєві деталі», – зазначає отець Феодор.

Він вважає, що Вселенський патріархат, який покликаний відігравати роль координатора у відносинах автокефальних Православних Церков, повинен особливо дбати про зміцнення соборності і міжправославної єдності, але його «антисоборна поведінка в українському питанні» та співпраця з розкольниками, а не з канонічною УПЦ і Руською Церквою, суперечить цій координувальній ролі.

«Грекомовні Церкви, опираючись на історичну правду і канонічне Передання, щоб уникнути остаточного розколу, повинні відстоювати історичні та канонічні права Руської Церкви і не підтримувати ні явно, ні мовчазно незаконне вторгнення Константинополя в чужу юрисдикцію. Якщо вони роблять протилежне, відстоюючи зі споріднення і патріотизму грецького патріарха, то впадають в єресь етнофілетизму, яка була засуджена самим Константинополем в 1872 р.», – упевнений грецький богослов.

Він підкреслює, що Київ є природною і невід'ємною частиною Руської Церкви від початку християнізації, тобто з 988 року, і Соборне рішення 1686 року «відновило єдність між Києвом і Москвою на основі свідомої церковної політики Константинополя зі збереження єдності великого і численного російського народу». Тепер же, за його словами, ця церковна політика відкинута, а «Константинополь, взявши за союзників латинян і франків із Заходу, завдає шкоди не тільки Росії, але і всьому Православ'ю».

«Константинополь оберігав цю єдність росіян і їхньої Церкви. Тільки лихі і неправомірні патріархи в періоди іноземного панування розділили росіян в церковному відношенні, під латинським чи уніатським тиском або впливом. Нинішня зловмисність патріарха Варфоломія повторює ту ж помилку: перед обличчям геополітичного та культурного тиску Заходу, який цілеспрямовано культивує і насаджує русофобію за принципом "розділяй і володарюй"», – вважає протопресвітер.

«Два документи, на які посилається Вселенський патріархат, невірно тлумачаться і спотворюються. Повернення Києва до Руської Церкви на підставі цих та інших історичних свідчень очевидне. Протягом більш ніж трьох століть Константинополь жодного разу не оскаржив входження України до складу Руської Церкви (1686-2018 рр.). Тільки тепер спотворенням і невірним тлумаченням історичних свідчень він прямує цим шляхом, йдучи на поводі в уніатів, розкольників, одержимої Заходом частини українського суспільства, сприяючи тим самим розділенню православних», – резюмує богослов.

Як повідомляла СПЖ, раніше отець Феодор припинив євхаристійне спілкування з Елладською Православною Церквою через неприйняття рішень Критського Собору.
 

Přečtěte si také