Митрополит Митрофан: Ніяка артилерія не зруйнує віру і любов

Митрополит Горлівський і Слав’янський Митрофан. Фото: Горлівська і Слав’янська єпархія УПЦ

Снаряди зруйнували храми, але головне – не стіни, а віра, яку люди знайшли в своєму серці. Про це митрополит Горлівський і Слав'янський Митрофан сказав 23 серпня 2019 року у своїй проповіді після Божественної літургії на руїнах зруйнованого п'ять років тому в результаті артилерійського обстрілу храму святого праведного Іоанна Кронштадтського в місті Кіровське, передає прес-служба Горлівської і Слав'янської єпархії.

«Минуло п'ять років з того дня, коли під час обстрілу один зі снарядів влучив у цей храм і не тільки його зруйнував – були вбиті парафіяни, яких ми сьогодні згадували, – звернувся до віруючих митрополит Митрофан. – На їх місці міг бути кожен з нас. Храм в місті Кіровське – не єдиний, зруйнований війною. Ми сьогодні, здійснюючи богослужіння на місці, де колись стояв храм, розуміємо, що снаряди, які сюди прилетіли, були не для того, щоб зруйнувати стіни, а для того, щоб зламати людей. Комусь хотілося, щоб у людей зникла віра, щоб вони перестали сподіватися на Бога, щоб страх наповнив їх душу і серце, і через цей страху вони втратили все, що у них є».

За словами владики, на цьому місці молитва відбувається по-особливому, оскільки тут зібралися люди, для яких головне – не стіни, а віра.

«Вони відгукнулися і прийшли сюди, в цей храм, щоб стати християнами і піти за Христом, – зазначив ієрарх. – Відрадно, що сьогодні люди прийшли сюди не для того, щоб послухати гарний спів хору або подивитися на розпис, а для того, щоб зміцнити свою віру, проявити її в своїй молитві, стати єдиним цілим через здійснення Євхаристії. Ці віра і любов до Бога, які є в душі і серці кожного з вас, роблять сьогоднішню молитву такою гарячою. Саме тому сьогодні так добре і легко молитися, незважаючи на те, що ми молимося не в храмі, а на його руїнах».

Він підкреслив, що «скільки б не руйнувалося храмів, скільки б не вбивали віруючих людей, скільки б не обмовляли Церква, скільки б зла не здійснювалось навколо – у зла немає шансів, тому що воно переможене Христом».

«У нас з вами є вибір: стати на бік добра чи зла. Якщо ми вибираємо зло і темряву, цей вибір робить нас частиною більшості, дає нам якісь привілеї. Нам стає легше жити, тому що ми звільняємо себе від моральних обов'язків, правил і законів, за якими повинен жити християнин, якщо його віра справжня, а не просто обрядовір’я. Вибрати сторону добра, любові і світла складніше, тому що тоді ти добровільно стаєш людиною, яка живе не за тими законами, за якими живе цей світ. <...> Не кожен зможе це зробити», – додав владика Митрофан.

При цьому, за його словами, «вибираючи сторону добра, з'єднуючись з Христом, отримуєш від Бога той великий дар благодаті, віри і любові, який дає можливість зрозуміти іншу радість і інше щастя, яке є у душі, коли вона спілкується з Богом, коли вона має віру в життя вічне і воскресіння з мертвих».

Владика побажав, щоб з душі і серця віруючих ніколи не йшла віра в те, що Господь нас не залишить, «щоб ми цією вірою жили, були проповідниками цієї віри своїми справами і своїм життям, щоб відчували те благословення Боже і ту радість, які Господь посилає тим, хто встав на сторону добра і любові, хто зважився жити за заповідями Божими, назвати себе християнином і своє життя пов'язати з Христом».

«Таку віру і любов не зруйнує ніяка артилерія. Саме вони роблять будь-які обставини життя можливими їх перенести, і людина стає нескінченно сильною, тому що її сила в Бозі», – підсумував митрополит Горлівський і Слов'янський Митрофан.

Нагадаємо, раніше правлячий архієрей Горлівської єпархії митрополит Митрофан зазначив, що вся історія Церкви складається з періодів борьби з гоніннями, розколами, єресями, які змінюються короткими миттєвостями спокою, і перемога в цій боротьбі завжди відбувалася не силою людських аргументів, влади або могутності, а « силою Духа Святого і любові Христової, які завжди перебували в Церкві».

Přečtěte si také

Pouť polské mládeže do Gruzie

Mladí pravoslavní věřící z polské Lodže se vydali na duchovní cestu do Gruzie, kolébky křesťanství. Co všechno mladí poutníci zažili a jak je ovlivnila pohostinnost Gruzínců?