Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього
Обрізання Господнє, фрагмент ікони.
14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього в пам'ять про те, що Богонемовля Ісус по старозавітній традиції на восьмий день після Свого Різдва був обрізаний, і при цьому Йому було наречено ім'я, предречене Архангелом Гавриїлом ще при Благовіщенні Діві Марії і провіщення Ангелом святому праведному Іосифу Обручнику – Ісус (Спаситель).
За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні встановлення. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики (докети).
У Новому Завіті обряд обрізання в Церкві був скасований і замінений таїнством Хрещення, про який цей іудейський обряд символічно свідчив. На це у своєму Посланні до Колосян вказував апостол Павло. За словами апостола, плотське обрізання іудеїв замінюється у християн обрізанням духовним: «Ви у Ньому були й обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол 2:11). У Посланні ж до Римлян апостол підкреслює новий, християнський сенс обрізання як «обрізання серця»: «Бо не той іудей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні на тілі, але той іудей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, але від Бога» (Рим 2: 28-29).
Свідоцтва про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сходять до IV століття. Канон свята написаний преподобним Стефаном Савваітом. Разом з обрізанням, сприйнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав і Ім'я Ісус (Спаситель) як печатку Свого служіння справі спасіння світу (Мф. 1, 21; Мк. 16, 17; Мк. 9, 38-39; Лк. 10, 17; Діян. 3, 6 Діян. 3, 16; Філ. 2, 9-10).
Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і «обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол. 2, 11). Саме ім'я християнина свідчить про вступ людини у Новий Завіт з Богом.
Přečtěte si také
Arcibiskup Michal popřál k Velikonocům: „Kristus vstal z mrtvých!“
Přinášíme plné znění Velikonočního blahopřání arcibiskupa pražského a českých zemí Michala.
V Jeruzalémě sestoupil Blahodatný oheň
Bohoslužbu v chrámu nad Hrobem Páně vedl jeruzalémský patriarcha Theofilos III.
Velká sobota - Den, kdy Bůh spočívá v hrobě
Velká sobota je dnem ticha, klidu a očekávání. Je to den, kdy se Kristovo tělo nachází v hrobě, ale On sám sestupuje do podsvětí, aby přinesla světlo těm, kdo od pradávna čekali na Spasitele. Je to den, kdy se zdánlivě nic neděje – a přesto se právě dnes odehrává tajemství vítězství nad smrtí
Paschální poselství Posvátného synodu PCČZS
Posvátný synod Pravoslavné církve v českých zemích a na Slovensku se obrátil s Paschálním poselstvím. Oficiální Paschální poselství bylo zveřejněno na webových stránkach většiny eparchii PCČZS.
Tajemství Kristova hrobu
Symbolem Velkého pátku je hrob Páně, na kterém je zobrazeno tělo Ježíše Krista, sneseného z kříže a uloženého do hrobu.
Veľkopiatkový pozdrav vladyky Juraja
Na oficiální facebookové stránce Michalovsko-košické eparchie bylo zveřejněno video s veľkopiatkovým pozdravem vladyku Juraja, arcibiskupa michalovsko-košického . V tomto duchovním pozdravu se vladyka obrací k věřícím s výzvou, aby v tento svatý den stáli spolu s celou Církví pod křížem našeho Pána Ježíše Krista a v pokoře mu odevzdali vše, co nesou ve svých srdcích.