Ієрарх УПЦ: Де немає місця для Бога, завжди є місце для скорбот і горя

Митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука. Фото: hramzp.ua

7 лютого 2020 року, в день вшанування чудотворного образу Пресвятої Богородиці «Утамуй мої печалі», митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука звершив Божественну літургію в Городницькому ставропігійному Свято-Георгіївському монастирі, повідомляє прес-служба єпархії.

Звернувшись до пастви зі словом проповіді архієрей нагадав про важливість нерозривного поклоніння як образу, так і Первообразу.

«Сьогодні ми вшановуємо не тільки ікону, а й саму Царицю Небесну. Ми поклоняємося Її образу, а в розумі маємо Її Прототип. Ми ніколи не повинні відокремлювати одне від іншого – образ від прообразу. Для нас, для нашої віри, для пізнання науки бути лагідними, покірними і терплячими вони завжди спільні і нероздільні. Від шанування ікони "Утамуй мої печалі", ми переходимо до шанування самої Цариці Небесної. Важко в наш час знайти будинок, де б не стояла ікона Божої Матері. Тобто образ Божої Матері є майже у кожного, а чи завжди в таких будинках вшановується сама Богородиця?

На сьогоднішньому богослужінні звучить фрагмент євангельського читання, коли одна нікому невідома жінка вигукує: "Блаженна мати, яка народила і яка вигодувала Тебе!". Такі слова міг вимовити тільки той, хто гаряче любить і шанує Христа. У відповідь на це Господь каже, що блаженними стануть ті, хто чує слово Боже і дотримується його.

А ми з вами чуємо слово Боже, але чи завжди ми його дотримуємося? Адже якщо Господь говорить нам про любов до ближнього, а ми її не маємо, то тим самим порушуємо дану Йому обіцянку. А що відбувається з людиною, яка порушує дану клятву? Вона стає клятвопорушником і несе за це покарання. Тільки тоді ми досягнемо найвищого ступеня блаженства, якщо виконаємо дану Богу обітницю. Якщо будемо не просто чути слово Боже, а й втілювати його у життя», – зазначив владика Лука.

На думку ієрарха, в середовищі православних вірян, на превеликий жаль, часто можна зустріти бажання помолитися неодмінно перед якоюсь певною іконою.

«Бажання знайти для себе найкращу ікону є скоріше свідченням обрядовірства, ніж справжнього благоговіння перед Прототипом. Спроба розірвати зв'язок образу і Першообразу веде до язичництва, коли поклоняються предмету, речі.

Сьогодні ми переконуємося на прикладі простої жінки, яка високо ставила тільки тілесне ставлення Матері Христа до Її Сина, що одного тілесного наближення мало. Для того щоб бути блаженним, потрібна і душевна близькість до Христа – наше бажання слухати і зберігати слово Боже, яке Він проголошує. І якщо Господь говорить: "Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем", то ми повинні суворо дотримуватися цих слів. Адже кожне слово і справа Спасителя є правило благочестя і чесноти. А ми замість того, щоб слідувати слову Божому, з головою йдемо в повсякденні справи і турботи. А чи є місце серед них Богу? А там, де немає місця для Бога, то там завжди буде місце для скорбот і горя».

Митрополит Лука закликав завжди мати в пам'яті образ Христа і Божої Матері, щоб ніколи і ні в чому не відхилятися в своєму повсякденному житті від Першообразу.

«Сьогодні наша Церква прославляє пам'ять священнномученика Володимира Київського і Галицького. Все його життя – це приклад слідування за Христом, приклад вибудовування власного способу життя в повній відповідності з Прототипом. Це зразок досконалішого життя у Христі. Але для нас з вами мало пам'ятати про це, мало пам'ятати про Господа і Царицю Небесну. Ми повинні діяти, наслідуючи їх. Але як це зробити? Невже усамітнитися в пустелі і харчуватися лише тим, що Бог пошле? Кожен з нас в поті чола свого добуває хліб свій насущний. А їжа духовна? Невже для неї не потрібно докладати ніяких зусиль? Як раз для того, щоб наша душа наситилася благодаттю Духа Святого, потрібно докласти набагато більше зусиль. І це станеться не відразу, і не факт, що обов'язково відбудеться. Але робити кроки в цьому напрямку, трудитися для цього, ми повинні, як і неодмінно повинні йти назустріч Господу, назустріч Цариці Небесній.

Кожного з нас чекає Царство Небесне. Нам це обіцяв Господь. І ми не повинні в цьому сумніватися, не повинні давати ворогові роду людського ні найменшої можливості посіяти в наші душі навіть зернятка сумніву, – особливо зараз, коли так легко впасти в спокусу, коли навколо так багато тих, чиї серця зачерствіли. Будемо ж молитися перед іконою Божої Матері і нашого Господа за цих людей. Будемо просити для них зцілення від недуги байдужості. Це страшна недуга, яка, якщо її не подолати, призведе до загибелі не тільки тіла, але і що у багато крат страшніше, – до загибелі душі. Ці люди можуть погубити свою душу і знищити її остаточно. А що може бути страшніше цього? Але ні Господь, ні Матір Божа не хочуть загибелі своїх чад. Вони завжди готові допомогти. А для цього людині слід насамперед згадати про Бога, згадати про те, чий образ вона носить у своїй душі, щоб, відчувши всім своїм серцем присутність Божу, почати жити по Його слову, а не за своїми примхами».

На закінчення своєї проповіді Його Високопреосвященство побажав не тільки захоплюватися красою ікон, а навчитися бачити в них небесну гармонію.

«Святі лики, зображені на іконах, не тільки радують наше око, але і допомагають йти шляхом духовного та морального вдосконалення. Коли ми дивимося на образи Господа нашого Іісуса Христа, непорочної Владичиці нашої святої Богородиці, Ангелів Божих і всіх святих, ми спонукаємося пам'ятати і любити їх прообрази. Яскраві іконописні образи – це прорив із темряви до світла, з світу гріха в світ святості, з хаосу – в небесну гармонію».

Образ Пресвятої Богородиці «Утамуй мої печалі» – один із найбільш шанованих у Церкві. 7 лютого в храмах здійснюється святкування на честь цієї чудотворної ікони.

Přečtěte si také