Чи прощати бандитів та рейдерів?

Погодьтеся, багато років чин прощення і взагалі день перед початком посту проходив у форматі якогось церемоніалу, коли часто незнайомі люди підходили один до одного і просили за щось прощення. Прощати та отримувати прощення в таких умовах було зовсім не складно і навіть трохи весело. 

Сьогодні все по-іншому. Сьогодні тисячам парафіян УПЦ абсолютно точно є за що прощати багатьох своїх ближніх. Тих, хто обманом і силою відібрав їхні храми, принагідно образивши, оббрехавши, а то й побивши. Чи можна і чи потрібно прощати цих людей? Адже вони й не просять їх прощати.

Тут, мабуть, треба згадати, що прощення потрібно не кривднику, а нам самим. Великий піст часто порівнюють зі сходами, нагорі яких нас чекає Великдень Христовий. Чи легко йти цими сходами з тоннами образ і злості? Дуже важко. Саме тому і потрібна Прощена неділя. Залишити все це «багатство» і йти вгору без нічого. 

Так, розлучатися зі справедливими образами дуже нелегко, доводиться віддирати з коренем. Але як легко без них! Тому залишимо мертвим можливість ховати своїх мерців і скажемо Богові: «І пробач нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Přečtěte si také