В УГКЦ привели ПЦУ в приклад свою унію як зразок об'єднання

Історик, проректор УКУ з наукової роботи Ігор Скочиляс. Фото: synod.ugcc.ua

Прийнята «без примусу і за покликом серця» Львівська унія 1700 року – свідоцтво того, що об'єднання може відбуватися без насильства, і це дуже важливий досвід для сьогоднішньої України, «коли ми переживаємо процеси об'єднання ПЦУ». Про це проректор приватного Українського католицького університету (УКУ) Ігор Скочиляс заявив в інтерв'ю ресурсу УГКЦ з нагоди 320-ї річниці прийняття унії Львівською архиєпархією.

На думку історика, проголошення єдності Львівської архиєпархії з Римом, яке сталося 1 липня 1700 року – «дуже важлива і знаменна подія в житті не тільки Львівської архиєпархії, а й усієї Української греко-католицької церкви та української культури».

До 1700 року, пояснив він, «існував великий виклик для збереження української культури, східного християнства в західноукраїнських землях. <...> Львівська єпархія, яка з часів хрещення була невід'ємною складовою Київської митрополії, мала ухвалити рішення з ким бути. Тобто прийняти свою еклезіологічну, культурну і визначити свою національну й етнічну ідентичність».

Ухвалення унії, на яку впав вибір тодішнього єпископа Йосипа Шумлянського, відбувалося «за переконанням, без примусу і за покликом серця», підкреслив Скочиляс.

При цьому він уточнив, що це було «досить своєрідно», оскільки «для тодішнього суспільства, яке було дуже іерархізіровано, єпископ був не тільки духовним пастирем, але також і етнархом. <...> Тому, як правило, громадськість погоджувалася з вибором єпископа».

За його словами, єпископ Йосип Шумлянський спочатку «особисто показав приклад єдності, а потім вже почав переконувати підпорядковане йому духовенство, чернецтво, церковні братства та мирян».

«Як ми знаємо з історії, проголошення Брестської унії в 1596 році не привело до єдності Київської митрополії, – пояснив проректор УКУ. – Велика частина еліти відмовилася приступати до єдності з Римом. Це призвело до драматичного поділу Київської Церкви. Йосипу Шумлянському вдалося уникнути цього розлому. Він кілька десятків років уперто крок за кроком готував до цієї події. Він скликав собори і переконував їх. Наприклад, перший собор він скликав в грудні 1694 року. Коли на соборі виявилася частина опозиції, особливо з боку духовенства і чернецтва, він зрозумів, що проголошувати єдність ще не час, їм потрібна підготовка. <...> Його найбільша заслуга полягала в тому, що він уникнув конфлікту і кровопролиття. Цим Львівська унія 1700 року найбільше відрізнялася від Брестської унії 1596 року. Це був добровільний вибір духовенства і мирян Львівської архиєпархії».

Таким чином, вважає Ігор Скочиляс, досвід унії Львівської архиєпархії – це «передусім духовний досвід єдності, переконання в тому, що єдність можна творити без насильства, а за власним переконанням і за покликом серця».

«Цей досвід дуже важливий для сьогоднішньої України, коли ми переживаємо процеси об'єднання ПЦУ, в яких існують конфлікти через переходи парафій. На мій погляд, досвід греко-католиків 1700 року є дуже повчальним для наших православних братів і сестер», – підсумував він.

Як повідомляла СПЖ, раніше клірик і богослов УГКЦ Юрій Бойко заявив, що Томос ПЦУ – це початок об'єднання всіх Церков України

Přečtěte si také

Inaugurační mše papeže Lva XIV. ve Vatikánu

Dnešní inaugurační mše papeže Lva XIV. ve Vatikánu byla historickým okamžikem, který přitáhl pozornost více než 150 tisíc věřících a delegací z více než 160 zemí.