Чи потрібен Всеправославний собор?

«Проблема не може бути вирішена синодальними рішеннями Помісних Церков, щодо визнання або невизнання канонічного статусу єпископа-розкольника (Думенка - Ред.), а вирішується скликанням Всеправославного Собору», – президент Всекіпрської асоціації грецьких богословів Георгій Кіріаку.

Деякий час назад це можна було тільки вітати. Власне, 26 лютого 2020 р спроба скликати такий собор мала місце в Аммані.

Однак зараз скликання Всеправославного собору для вирішення питання «автокефалії» ПЦУ несе в собі певні ризики. Справа в тому, що за останні роки Константинопольський патріархат зробивши відверто антиканонічні дії по визнанню українських розкольників, не тільки не визнав своєї помилки, але і продемонстрував настирливу наполегливість в нав'язуванні всім своєї позиції. Тому Всеправославний собор повинен на перше місце поставити не питання про «автокефалію» ПЦУ, а питання про відповідальність патріарха Варфоломія перед всією повнотою Православ'я за учинення розколу і співслужіння з особами, які не мають духовного сану. Інакше це буде угодовством з Фанаром.

Насторожує також і те, що останнім часом стало модним ставити на перше місце не вірність Істині, заповідям Євангелія, канонічним правилам Церкви, а якусь абстрактну «єдність», заради досягнення якої допускаються різні компроміси, неприпустимі з точки зору віровчення і канонів Церкви.

Якщо цього всього майбутнього Собору вдасться уникнути, тоді відповідь однозначна – Всеправославний собор потрібен.

Přečtěte si také