Коли у перших осіб країни брати в РФ, але «ФСБшна» все одно УПЦ

Михайло Подоляк. Фото: nv.ua

Сам Подоляк у коментарі «Breakfast show» заявив, що «не знає», чи працює його брат на ФСБ, але одразу ж сказав, що «звісно ж, ні».

За його словами, родичі в РФ є у багатьох (у Сирського зокрема), запевнив, що з братом не спілкується і нести відповідальність за нього «не хоче і не буде». «Ми можемо дивитися по-різному на багато речей і не спілкуватися», – каже Подоляк, відкидаючи звинувачення, що через брата його могла завербувати ФСБ.

Цікаво, що стосовно УПЦ у Подоляка логіка абсолютно протилежна.

Цитата: «Якщо ти агент – то ти агент. Якщо ти постійно спілкуєшся і перебуваєш у комунікації з кураторами з ФСБ, значить ти порушуєш Закон України. Тут питання не про віру, а про контроль. Через УПЦ Москва контролює Україну».

Але ж Руська Церква для УПЦ – це такий самий «брат Подоляка». Давайте порівняємо логіку радника ОП стосовно себе і Церкви.

1. Якщо у Подоляка і Сирського живуть у Москві близькі родичі – це нормально і нічого не означає. Те, що в УПЦ в РФ «родичка» РПЦ, – це злочин.

2. Якщо Подоляк каже, що не спілкується з братом, – усі мають повірити на слово, якщо УПЦ каже, що не спілкується з РПЦ, – це «брехня».

3. Подоляк не несе відповідальності за брата, УПЦ за дії РПЦ – несе.

4. Подоляк за замовчуванням не може бути агентом ФСБ, УПЦ за замовчуванням – «ФСБшна церква». І це при тому, що жодного (!) факту співпраці УПЦ з ФСБ ніхто так і не надав.

Останній пункт особливо спантеличує – адже Москві набагато зручніше контролювати Україну через перших осіб держави, ніж через якихось священників чи навіть митрополитів. Чому тоді Подоляк «точно не агент», а УПЦ – «точно агент»? Де тут логіка?

На жаль, ми бачимо у владі абсолютно явні приклади подвійних стандартів. Тому вкотре закликаємо аналізувати риторику всіх осіб, які ллють бруд на Церкву. Навіть якщо це перші особи країни.

Přečtěte si také