Коли злочинці на волі, а заявники сидять

Журналісти, які розповіли про гоніння на УПЦ, сидять у в'язниці. Фото: istock

Вони розповіли про побиття віруючих у Черкасах, а також про захоплення храму в Ладижині з використанням бульдозера.

Ті, хто живе в Україні, знають, що за період, зазначений у звіті ООН (з 1 грудня 2023 р. по 29 лютого 2024 р.), було вчинено в кілька разів більше актів агресії стосовно УПЦ та її парафіян, ніж вказали правозахисники. Але навіть той факт, що вони не залишили поза увагою найбільш кричущі випадки насильства, яких зазнали віруючі нашої Церкви, сам по собі досить промовистий. Виявляється, що приховати свавілля, яке відбувається у нашій країні щодо УПЦ – неможливо. Хоча влада України робить для цього все можливе.

Наприклад, 12 березня за ґрати було кинуто журналістів СПЖ, які розповідали про це свавілля.

Не бандитів, які ногами били вірян у Чернівецькій області. Не бандитів, які кастетами та ланцюгами били священників і парафіян монастиря УПЦ у Черкасах. І не злочинців, які бульдозером ламали двері храму УПЦ у Ладижині.

За ґрати кинули людей, які наважилися про це розповісти.

Так, народний депутат України Артем Дмитрук дуже чітко зауважив, що «весь світ уже говорить про злочини», які скоюють проти УПЦ. «Кажуть там, але вже, на жаль, не тут! Усі, хто говорив – сидять у СІЗО, їм загрожує довічне», – написав Дмитрук.

Так, на жаль, це правда. Щоправда й інші слова Дмитрука про те, що «ті, хто рейдерить храми, і далі будуть бити мирних людей, віруючих, і їм за це, як показала практика, нічого не буде».

Що тут сказати? Тільки те, що якщо у в'язницю не сядуть справжні бандити, а будуть сидіти журналісти, які розповіли про їхні злочини, то дуже скоро українській владі доведеться садити представників міжнародних правозахисних організацій. Тому що правду про те, що відбувається, приховати все одно не вийде, «бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні потаємного, що не стало б відомим і не виявилося б» (Лк. 8, 16-17).

Přečtěte si také