Чим страшна евтаназія?

Евтаназія. Фото: Собака.ру

З одного боку, допомогти піти з життя невиліковно хворій людині, яка терпить сильні страждання і біль – це начебто милосердно, але, з іншого боку, є два аргументи проти евтаназії. Причому один із них життєвий, а інший богословський.

У життєвому плані небезпека евтаназії полягає в тому, що сьогодні ми як виняток допомагаємо піти з життя безнадійно хворій і тяжко страждаючій людині за згодою її самої і близьких родичів. Завтра її згоди вже може не знадобитися, спочатку у випадках психічної безпорадності, а потім просто за рішенням родичів і медперсоналу. Сьогодні ми обмежуємо можливість евтаназії дуже небагатьма важкими діагнозами, завтра їх перелік розширюється, а післязавтра буде досить простого бажання людини піти з життя, просто при зневірі або депресії. Поступове пом'якшення критеріїв евтаназії неминуче. До чого можна дійти?

Але якщо в життєвому плані ще можна спробувати знайти якийсь чіткий критерій, зафіксувати його законодавчо, що, звичайно, теж не дає жодної гарантії, то подолати богословські заперечення просто неможливо.

Господь дав нам просту заповідь: «Не вбивай». Людина приходить у буття не з власної волі і не з власної волі повинна перейти у вічність. Це Божа воля. Коли людина надає собі те, що Боже, вона ставить себе на місце Бога. Коли людина вбиває іншу людину, вона забирає життя, яке дав Бог, іде проти волі Божої. Не можна бути милосерднішими за Бога. Навіть у таких випадках, коли ми не розуміємо, навіщо страждає невиліковно хвора людина, коли за нашим людським розумінням милосерднішим було б припинити його страждання. Адже ми бачимо тільки те, що тут і зараз, а Бог бачить усе: і земне, і небесне, і тимчасове, і вічне. Бог любить людину більше, ніж її близькі і навіть вона сама.

Евтаназія – це повстання проти Бога, проти Його промислу та Його милосердя. Це спроба замінити їх нашим людським промислом і милосердям. Але якщо ми тут відкинемо Бога, як же ми будемо жити у вічності без Нього?

Přečtěte si také