Експерт провів конституційний та юридичний аналіз закону «про заборону УПЦ»

Дмитро Вовк. Фото: Фейсбук Dmytro Vovk

Керівник Центру дослідження верховенства права та релігії, доцент, кандидат юридичних наук Дмитро Вовк, який спеціалізується на державно-церковних відносинах, у себе на сторінці у Фейсбуці опублікував аналіз конституційних та юридичних аспектів закону «Про заборону УПЦ».

Автор стверджує, що, незважаючи на формальні формулювання, закон фактично створено для заборони УПЦ.

«По-перше, це неодноразово декларувалося його авторами і промоутерами. По-друге, закон (зокрема, критерії афілійованої української релігійної організації з Росією) виписано саме під УПЦ. По-третє, держава вже провела "релігієзнавчу" (насправді, теологічну) експертизу і встановила факт зв’язку РПЦ і УПЦ (навіть після проголошення УПЦ "повної незалежності" у травні 2022 року), що відкриває шлях до ліквідації УПЦ», – пише Вовк.

На його думку, призначена державою група експертів, по суті, визнала, що нічого, за винятком проголошення автокефалії, не означатиме припинення афілійованості громад УПЦ із РПЦ. Він додає, що, зважаючи на положення закону, навіть автокефалія не рятує УПЦ від заборони, якщо цю автокефалію не визнає РПЦ.

«Якщо ж РПЦ наполягатиме, що УПЦ є частиною РПЦ для цілей ліквідації цього буде достатньо, навіть після проголошення автокефалії (чого, звичайно, не станеться ні за місяць, ні за дев’ять, що відведені законом)», – додає він.

Експерт звертає увагу, що закон передбачає спрощену процедуру ліквідації громад УПЦ, що може призвести до швидкої заборони багатьох організацій.

Незважаючи на те, що потрібно буде заборонити тисячі релігійних громад окремо, цей закон надає прокуратурі повноваження звертатися з позовами про ліквідацію, а всі справи має розглядати апеляційний адміністративний суд у Києві з максимально спрощеною процедурою повідомлення сторін.

«Такий механізм, до якого залучений не мемний "один юрист ДЕСС", а система прокуратури, дозволяє швидко подати позови і отримати рішення про ліквідацію ключових організацій в структурі УПЦ (метрополій, важливих парафій тощо).

Крім того, судові процеси не повинні тривати дуже довго, адже єдине, що має встановити суд для ухвалення рішення, чи справді релігійна організація афілійована з РПЦ, що, можна припустити, буде робитися шляхом посилання на відповідну експертизу, яка вже проведена державою. Зважаючи, на останню практику Верховного Суду, проблем у цьому сенсі не буде», – йдеться у повідомленні.

Далі автор критикує процедуру експертизи, яка визначає, чи релігійна організація пов'язана з Росією. Він вказує на її необ'єктивність і можливість зловживань, оскільки ні кваліфікованість, ні неупередженість такої експертизи в законі не згадуються. Призначення експертів перебуває у повній дискреції ДЕСС, яка підтримує ПЦУ.

«До об’єктивності попередньої експертизи щодо зв’язків УПЦ і РПЦ вже висловлювались претензії, адже експертна група була сформована ДЕСС за принципом, що нагадує зібрання імамів, які вирішують, чи варто нам закрити місцеву синагогу. По-друге, закон дозволяє ліквідовувати громади УПЦ за будь-які порушення "щодо утворення і діяльності релігійних організацій", тобто за будь-які навіть дрібні порушення закону», – стверджує він.

Юрист зазначає, що закон суперечить міжнародним стандартам у сфері свободи релігії. Свобода релігії не підлягає дерогації на рівні Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГП) та не може обмежуватися за мотивами національної безпеки (стаття 18 МДПП).

Він звертає увагу, що релігійні організації можуть бути ліквідовані на підставі національної безпеки (стаття 22 МПГП), проте не через їхню релігійну приналежність, а у зв'язку з протиправною діяльністю, яка має бути доведена державою.

«Якщо прибрати суто теологічні аргументи (духовна незалежність і т.п.), то залишаються біля 40 кримінальних справ проти чинних і колишніх кліриків УПЦ, їхніх родичів та тісно пов’язаних віруючих (наприклад, членів громадських організацій, пов’язаних з УПЦ)», – пояснює він. За його словами, деякі з цих справ мають склад серйозних правопорушень, проте відрізняються від того, що традиційно пов'язують із загрозами національній безпеці.

«Навіть якщо ми додамо до цього ще 100 кримінальних проваджень, які перебувають на різних стадіях розслідування і судового процесу, однозначно зробити висновок про ліквідацію як єдину адекватну санкцію неможливо», – додає правозахисник.

Він також говорить про непереконливість обґрунтувань для такої заборони, як санкції за поширення ідеології «руського миру», оскільки в законі немає чіткого визначення цього поняття.

Автор також вважає, що закон може викликати занепокоєння міжнародних партнерів України.

Вовк нагадує, що свої коментарі до закону висловлювали не лише праворадикальні американські політики, а й Комісія Конгресу США з міжнародної релігійної свободи, а також кілька найбільших міжнародних правозахисних організацій.

« Можна очікувати, що закон буде обговорюватися у вересні на двосторонніх зустрічах з Єврокомісією, де розглядатиметься відповідність законодавства України стандартам і цінностям ЄС у сфері прав людини», – пише юрист.

Водночас, на його думку, базова логіка з боку міжнародних партнерів полягатиме в тому, що це не найбільша проблема України і на тлі багатьох інших складніших викликів на цей закон можна не звертати уваги. Зокрема, за його припущенням, участь російських дипломатів і РПЦ у просуванні наративу про «переслідування» УПЦ в Україні може стимулювати європейських дипломатів уникати критики закону, щоб не солідаризуватися з Росією.

У висновку керівник Центру дослідження верховенства права та релігії заявляє, що ухвалення закону свідчить про рух України до більш тісної кооперації з Православною церквою України (ПЦУ).

«Модель, закладена у статті 35 Конституції (відокремлення), вже давно існує лише на папері, і з 2014 року Україна рухається у бік більш традиційної для православних країн коопераційної моделі відносин між державою і церквою. Ухвалення закону додає імпульсу цьому рухові», – йдеться в аналізі.

Водночас, Дмитро Вовк вважає, що політичного консенсусу з цього питання немає.

«Опозиційні політики, деякі провладні політики другого ешелону і чиновники, відповідальні за релігійні відносини, просувають ідею зближення з ПЦУ. Водночас, такий сценарій не видається, з різних причин, повністю прийнятним для команди Президента Зеленського», – припускає він.

Як писала СПЖ, Головне науково-експертне управління Верховної Ради України висловило стурбованість у зв'язку з можливими наслідками ухвалення закону №8371, який запроваджує перевірку релігійних громад УПЦ щодо їх зв'язків з Росією.

Přečtěte si také