Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР

Кінопоказ у соборі Чернігова. Фото: Суспільне

Біля Царський врат встановили екран, для глядачів принесли стільці. Загалом влаштували якусь подобу кінотеатру.

І документальні проєкти – справа хороша. Але напрошується питання – невже у Чернігові немає кінотеатрів, театрів, актових залів та інших приміщень, де можна було провести цей показ? Безперечно, є.

Очевидно, владі потрібно було провести в соборі XI століття хоч якийсь захід, що показати – його відібрали у вірян недаремно.

Але якщо згадати, що було з храмом 100 років тому, ми бачимо приблизно таку саму картину.

У 1926 році радянська влада заборонила богослужіння в соборі і передала його «Головросмасложирзбуту», де був влаштований склад. Пізніше його віддали під музей.

Може, хтось помітить, мовляв, кінотеатр у храмі – краще за склад. Але ж давні архітектори зводили святиню для молитви, а не для складів, музеїв, танцполів, лекторіїв тощо.

В Україні рішуче засуджують злочини тоталітарного радянського режиму, зокрема й у релігійній сфері.

Але дуже хочеться, щоб хтось із чиновників на прикладі Спасо-Преображенського собору пояснив – а в чому різниця із сучасністю?

Přečtěte si také