Церква святкує пам'ять преподобного Амфілохія Почаєвського

Преподобний Амфілохій. Фото: ortox.ru

Преподобний Амфілохій Почаєвський народився 10 грудня / 27 листопада 1894 року у селі Мала Іловиця (нині Шумський район Тернопільської області). Батьки – Варнава та Ганна Головатюк – назвали хлопчика Яковом. У дитинстві Яків допомагав батькові, який робив колеса, колодки, сани, а також був добрим костоправом.

В 1912 р. Яків був призваний в царську армію, де виконував обов'язки фельдшера. Під час бойових дій допомагав виносити поранених товаришів із поля бою, потрапив у полон, був відправлений німцями до Альп, де три роки працював у фермера.

У 1919 році Якову вдалося втекти, повернувшись у рідне село, став займатися звичною селянською роботою, допомагав і хворим, які зверталися за допомогою.

В 1925 Яків був прийнятий послушником в Почаївську Лавру. У працьовитості і смиренності новоначальний інок виконував послухи, що покладалися на нього: робив сани, колеса, співав на кліросі.

8 липня 1932 року, за благословенням митрополита Варшавського і всієї Польщі Діонісія, Яків був пострижений у чернецтво з ім'ям Іосиф.

21 вересня 1933 року був висвячений єпископом Антонієм у сан ієродиякона, 27 вересня 1936 року – в сан ієромонаха.

Виконуючи різні роботи та послухи в Лаврі, отець Іосиф лікував хворих, особливо прославився як костоправ. До нього везли стражденних з усієї округи, потік хворих не припинявся ні вдень, ні вночі.

Щоб не створювати незручностей для братії, отець Іосиф, за благословенням намісника Лаври, перебрався до маленького будиночка на монастирському цвинтарі, де прожив близько 20 років. Щодня сюди приходили хворі люди, які прагнули зцілення – хто тілесного, хто духовного.

Наприкінці 50-х років почалися хрущовські гоніння на Церкву. У країні масово закривали монастирі та храми, а самих ченців за неправдивими звинуваченнями виганяли, виселяли, відправляли додому без права повертатися.

Восени 1962 року, завдяки безстрашності старця ченцям вдалося відстояти Троїцький собор: «Біля дверей церкви з десяток міліціонерів зі своїм начальником стоять, старець несподівано вихопив у начальника ключі, передав молодому наміснику Августину і закликав місцевих жителів захищати храм. Селяни, озброївшись жердинами, попрямували на міліціонерів».

Троїцький собор відстояли, але за кілька днів старця вночі відвезли на «чорному вороні» до психіатричної лікарні. Його помістили в палату для «найбільших» душевнохворих.

Йому вводили ліки, від яких розпухало тіло і тріскалася шкіра. Його численні духовні чада просили визволення старця, але безрезультатно. Це стало можливим лише завдяки зусиллям дочки Сталіна, Світлани Аллілуєвої, яку старець раніше зцілив від душевної хвороби.

Після звільнення батюшка повернувся до рідного села і оселився біля свого племінника, де продовжував служити, звершуючи водосвятні молебні та зцілюючи людей. Дізнавшись, де живе старець, до нього почали з'їжджатися стражденні.

Місцева влада, стурбована припливом хворих людей у ​​село, стала налаштовувати родичів проти старця, один з них, піддавшись умовлянням, відвіз старця за село до болот, жорстоко побив і кинув у воду.

Духовні чада знайшли і відвезли вмираючого старця до Почаївської Лаври, де його тієї ж ночі постригли в схиму з ім'ям Амфілохій, на честь святителя Амфілохія Іпонійського. З милості Божої, схимонах Амфілохій одужав.

Залишатися в Лаврі без прописки було небезпечно, він знову повернувся до рідного села. Люди, як і раніше, незважаючи на перешкоди влади, йшли та їхали до старця за зціленням.

Преподобний Амфілохій повністю присвятив себе служінню Богу, отримавши від Бога дар прозорливості і зцілень, допомагав все життя ближнім. Для світу залишилися прихованими його багато таємних подвигів і борінь.

Помер подвижник 1 січня 1971 року. 3 квітня 2002 року Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення прославити у лику святих почаївського старця-схиігумена Амфілохія.

Чин прославлення преподобного в лику святих був звершений Митрополитом Київським Володимиром у неділю 12 травня 2002 року в Успенському храмі Почаївської Лаври.

Під час прославлення святого в небі над Лаврою з хмар утворилися два хрести. Протягом години віруючі могли спостерігати за цим дивом – один великий хрест і поряд – трохи менше. Паломники казали: «Ну ось, тепер їх буде двоє – батюшка Іов і батюшка Амфілохій».

13 травня мощі преподобного були перенесені з Успенського собору до розташованої під ним церкви-крипти преподобного Іова Почаївського, де спочивають поряд з мощами останнього.

Раніше СПЖ писала, що митрополит Почаївський розповів, як проходила канонізація преподобного Амфілохія.

Přečtěte si také