Церква вшановує пам'ять преподобного Серафима Саровського

Преподобний Серафим Саровський. Фото: foma.ru

15 січня Православна Церква відзначає преставлення (+1833 р.) та друге знайдення мощей (1991 р.) великого подвижника преподобного Серафима Саровського.

Майбутній святий народився 1759 року в Курську. В таїнстві Хрещення він отримав ім'я Прохор. З 10 років хлопчик навчався грамоти, при цьому він любив відвідувати богослужіння та мріяв прийняти чернечий постриг.

У 1776 році Прохор звершив паломництво до Києво-Печерської лаври. Саме там він остаточно вирішив прийняти чернецтво. Після повернення додому, де він отримав від матері благословення та мідний хрест, він вирушив до Саровської обителі.

У 1786 році, в 27 років, Прохор прийняв чернечий постриг з ім'ям Серафим. У листопаді 1794 року він пішов у самітництво.

Преподобний Серафим оселився на березі річки Саровка, за 5-6 кілометрів від обителі, в густому лісі на високому пагорбі. У цей період життя преподобний став нести всі тяготи пустельницького житія: займався господарством, городництвом, водночас постійно молився, терпів різні випробування. У свята та неділю святий відвідував Саровську обитель.

В 1806 р. преподобного Серафима хотіли зробити наставником обителі, але він відмовився. Після цього настав період, коли він поперемінно проходив різні чернечі подвиги – мовчанство, затвор, старчество.

Приблизно з 1825 року до старця Серафима почали приходити і приїжджати люди за духовними порадами з різних областей країни. Старець допомагав кожному, хто звертався до нього – кому давав пораду, а кому допомагав своїми молитвами. У той же час преподобний Серафим дбав і духовно опікувався Дівіївською обителью.

Преподобний Серафим Саровський спочив у ніч на 2 січня 1833 року. Він відійшов до Господа тихо, під час нічної молитви, стоячи навколішки.

Церква зарахувала Серафима Саровського до лику святих у 1903 році. 19 липня того ж року в присутності імператорської сім'ї мощі святого були відкриті для загального шанування.

Друге знайдення мощей святого Серафима після втрати за радянських часів відбулося в 1991 році. Восени 1990 року в запасниках Музею історії релігії Ленінграда знайшли невідомі останки, які після церковного огляду визнали мощами преподобного.

У січні 1991 року їх перенесли з Олександро-Невської лаври до Москви, до Богоявленського кафедрального собору. 1 серпня того ж року їх хресним ходом доставили до Дівеєвського монастирю.

Přečtěte si také

Arcibiskup Michal popřál k Velikonocům: „Kristus vstal z mrtvých!“

Přinášíme plné znění Velikonočního blahopřání  arcibiskupa pražského a českých zemí Michala.

V Jeruzalémě sestoupil Blahodatný oheň

Bohoslužbu v chrámu nad Hrobem Páně vedl jeruzalémský patriarcha Theofilos III.

Velká sobota - Den, kdy Bůh spočívá v hrobě

Velká sobota je dnem ticha, klidu a očekávání. Je to den, kdy se Kristovo tělo nachází v hrobě, ale On sám sestupuje do podsvětí, aby přinesla světlo těm, kdo od pradávna čekali na Spasitele. Je to den, kdy se zdánlivě nic neděje – a přesto se právě dnes odehrává tajemství vítězství nad smrtí

Paschální poselství Posvátného synodu PCČZS

Posvátný synod Pravoslavné církve v českých zemích a na Slovensku se obrátil s Paschálním poselstvím. Oficiální Paschální poselství bylo zveřejněno na webových stránkach většiny eparchii PCČZS.  

Tajemství Kristova hrobu

Symbolem Velkého pátku je hrob Páně, na kterém je zobrazeno tělo Ježíše Krista, sneseného z kříže a uloženého do hrobu.

Veľkopiatkový pozdrav vladyky Juraja

Na oficiální facebookové stránce  Michalovsko-košické eparchie bylo zveřejněno video s veľkopiatkovým pozdravem vladyku Juraja, arcibiskupa michalovsko-košického . V tomto duchovním pozdravu se vladyka obrací k věřícím s výzvou, aby v tento svatý den stáli spolu s celou Církví pod křížem našeho Pána Ježíše Krista a v pokoře mu odevzdali vše, co nesou ve svých srdcích.