Християнин і богослов'я війни

Причина – удар українських (за повідомленнями РФ) ракет по місту, через який загинули мирні люди.

І, загалом, заклик цілком зрозумілий і природний для християнина. Але, як виявилося, не для кожного.

Ряд блогерів РПЦ стали міркувати, що митрополит Іоанн у своїй заяві не правий. Мовляв, якщо припинити війну зараз, то Україна нападе на РФ і в результаті Білгород постраждає ще більше. І якщо зараз у війні страждають сотні тисяч, то потім – мільйони. Загалом треба йти воювати до кінця, а інакше буде обов'язково гірше.

А трохи раніше з цього ж експертного православного середовища просувалася думка, що українці своїми гріхами самі заслужили на те, що з ними відбувається, і Господь їх так просто напоумляє. Наводилися «тематичні» цитати святителя Миколая Сербського і слова Христа про мир та меч. Читача запевняли, що руками РФ Господь в Україні відокремлює істину від брехні, добро від зла. І якщо в цій логіці зробити наступний крок, то нас підводять до очевидного висновку: війська РФ – це караючий меч у руках Господа. І все, що цей меч зробить, буде богоугодним.

І приблизно про це саме говорить Патріарх Кирил. Він вважає, що боротьба добра зі злом проходить по державних кордонах, солдати РФ в українській війні виступають на боці добра і тому мають Божественну підтримку.

Але ж війна – це масові вбивства. Чи може якась людина з упевненістю сказати, що вона вбиває в ім'я добра і ним у цьому вбивстві керує Бог? Чи може людина, яка випускає ракету на спляче місто, відчувати себе провідником Божественної волі? Нехай навіть це місто – Содом чи Гоморра. А якщо ні? Якщо в ньому сплять діти, котрі зібралися вранці йти на літургію?

Тема дуже складна та важка. Але, можливо, православним не потрібне богослов'я війни? Може, варто просто пожаліти тих, хто страждає від війни, а не казати, що вони самі винні? Може, треба просто молитися за мир і робити все, щоб війна закінчилася? Може, просто постаратися стати синами Божими, згадати слова Христа «Блаженні миротворці»? Може, так?

Přečtěte si také