Про зухвалий лист Думенка Предстоятелю Польської Церкви

1. У Польській Церкві ставляться до ПЦУшників «як до нехристиян», відмовляють у співслужінні і навіть у Причасті. Сюди ж можна віднести претензію, що до ППЦ досі не відповіли на Мирні грамоти Думенка, надіслані ним ще у 2019 році.

Є таке прислів'я – «Його у двері проганяють, а він у вікно лізе». І Синод Польської Церкви, і особисто Митрополит Сава неодноразово заявляли, що ПЦУ – це не Церква, а Думенко та його підлеглі – просто миряни. Востаннє польський Предстоятель говорив про це зовсім недавно – 14 серпня. Тому дії поляків є абсолютно логічними. Ну яке може бути співслужіння з хлопцями в рясах? І які мирні грамоти від них можна розглядати?

2. Думенко нарікає, що Польська Церква направила на Фанар скаргу з приводу самовільного «служіння» ПЦУшних кліриків на її канонічній території. Сергій пише, що ПЦУ, мовляв, самостійна церква, а не частина Константинопольського патріархату, тому всі спірні питання треба вирішувати безпосередньо.

Навіть якщо на хвилину «забути», що «богослужіння» мирян – це не більше, ніж театралізовані дії, Думенко тут звично бреше та маніпулює.

Річ у тому, що Томос прямо забороняє ПЦУ вести якусь богослужбову діяльність за межами України: «СЦУ не може засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підпорядковуються, згідно з порядком, Вселенському Престолу... юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави».

Іншими словами, ставлячи своїх кліриків у Польщі, Думенко не просто порушив канонічну територію Польської Церкви, він порушив постанови Томоса, до того ж ще й примудрився в цьому зізнатися.

Тож чекаємо на канонічні звинувачення від Вселенського Престолу?

Přečtěte si také