Якщо війна між РФ та Україною – «міжусобна», хто в ній переможе?

Останні дні ознаменувалися яскравими заявами Патріарха Кирила. На проповіді в Олександро-Невському скиті він сказав, що солдати РФ на війні в Україні приносять себе в жертву за інших, а тому з них змиваються всі гріхи. Заява з євангельської точки зору неоднозначна, але ми зараз про інше. І в цій проповіді, і в багатьох інших Патріарх РПЦ називає війну в Україні міжусобною бранню. А в тому ж скиті, в молитві на літургії, Патріарх сказав, що молиться в цій брані за перемогу.

І ось тут виникає певне здивування. Якщо брань міжусобна, якщо війна брата проти брата, то перемоги в ній бути не може за визначенням. Точніше, може, але перемагає завжди третя сторона. Святитель Тихон Задонський писав про це так:

«Коли християни на християн повстають і їм завдають зло, – віддають себе в посміяння дияволу та служителям його ідолопоклонникам. З дияволом проти християн озброюються, і йому допомагають, і так угодне йому творять. Це істинно так, хоча того й не помічають ті бідні християни. Бо хто чию волю творить, тому й догоджає і служить».

В Україні далеко не всі погоджуються, що війна, яку РФ розв'язала в Україні, – міжусобна. Але якщо в РПЦ вважають її саме такою, то молитися треба не про перемогу одних над іншими, а про припинення міжусобиці. Якщо двоє братів починають бій, то батько не може підтримувати одного та бажати смерті іншому. Його перше бажання – негайно бій припинити. А якщо такого бажання немає, значить, щось не так у родинних зв'язках.

Přečtěte si také