Про ПЦУ та Патріарха Кирила

У публікації на своїй офіційній сторінці думенківці пафосно міркують про гріх, смиренне серце, внутрішній стан душі та покаяння.

Наведемо цитату: «Щоб зцілитись від гріха, потрібно його спочатку виявити, від щирого серця покаятися і змінитися за допомогою Божою. Дорога до вічного блаженного життя і спасіння лежить виключно через щире покаяння у гріхах, молитву і любов до Бога і наших ближніх».

Абсолютно вірні слова. Ось тільки йдуть за цим прикладом самі автори? Адже навіть у світському суспільстві, якщо людина когось критикує, то вона повинна мати для цього моральне право. Якщо ти звинувачуєш когось у зраді, то сам маєш бути зразковим сім'янином, якщо когось назвав злодієм, то сам повинен бути кришталево чесним і т.д.

Христос говорив юдеям: «Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам» (Ів. 10, 37-38).

Чи можемо ми сказати, що ПЦУ має якесь відношення до смиренного серця, любові до ближнього та покаяння? Втім, говорити можна будь-що, але Христос закликає вірити справам, а не словам. А із справами все однозначно.

Постійна брехня, масові захоплення чужого майна, побиття священників і парафіян, злість і ненависть до своїх співгромадян та багато іншого. Все це неприпустимо навіть для невіруючих людей, а про християн і говорити зайве.

Тому говорити про покаяння, смиренне серце і любов до ближнього потрібно. Але спочатку непогано в ПЦУ самим зрозуміти, що це таке.

Přečtěte si také