У селі Грибовиця священика УПЦ примушували оголосити про перехід до Київського патріархату
21 вересня, в день Різдва Пресвятої Богородиці, Свято-Покровська православна громада села Грибовиця Іваничівського району змушена була зібратись для святкового богослужіння просто неба, біля опечатаного храму. Днем раніше після недільної служби віряни та священик стали жертвою силової атаки прихильників Київського патріархату. Зі слів настоятеля Свято-Покровського храму УПЦ Ігоря Маргіти, того дня під кінець літургії до села під’їхало кілька машин, разом з «гостями» до храму зайшли представники місцевої громади УПЦ КП та в ультимативній формі стали вимагати, щоб священик або перейшов до Київського патріархату, або віддав їм ключі від храму.
«Гості» переконували присутніх парафіян УПЦ, що віднині вони – господарі цього храму та погрожували священику. На якій підставі представники Київського патріархату заявили, що храм, пам’ятка архітектури XVIII століття, «перейшов» до їхнього користування, незрозуміло. Адже громада УПЦ має на руках всі оновлені документи на право користування спорудою та землею, а також вчасно перереєструвала відповідні статутні документи.
Найцікавішим на тлі вимог до Ігоря Маргіти «перейти до УПЦ КП» є те, що незадовго до буремних подій очільник єпархії Київського патріархату навіть встиг видати указ про призначення в це село очільника громади та настоятеля храму! Ним став, за версією УПЦ КП, отець Віталій Голян, який служить у храмі Київського патріархату в Нововолинську та сюди дотепер не приїздив. Про це призначення йшлося під час зборів селян у Грибовиці, де, очевидно, вже за випробуваною практикою знову підмінили поняття територіальної та релігійної громади.
Священик УПЦ каже, що конфесійне питання дійсно обговорювалось у селі ще у 2011 році, тоді Київський патріархат зареєстрував у Грибовиці громаду, але всі ці чотири роки ці віряни зібрались для богослужіння тільки один раз, на День незалежності 24 серпня 2015 року. Тоді прихильники Київського патріархату відслужили молебень біля храму. Інших богослужінь за ними не помічалось, і ніякі священики від УПЦ КП сюди не призначались. Найактивніший представник громади УПЦ КП, що так «несподівано» вийшла з окопів, ніколи не був церковною людиною – це, зі слів отця Ігоря, місцевий пенсіонер, якого він особисто бачив у храмі лише одного разу, під час панахиди за дружиною. Аналогічно абсолютна більшість селян, які раптово стали прихильниками УПЦ КП, у церковному житті ніколи не фігурували.
Щодо звинувачень, які висуваються громадою Київського патріархату священнослужителю УПЦ, то вони і цього разу не вийшли за межі стандартних кліше та наклепницьких заяв. Церква, мовляв, їхня, бо віряни УПЦ – це «зрадники та москалі», котрі фінансують війну на Сході. Отець Ігор Маргіта уточнив, що громада дійсно збирала кошти, але для допомоги українській армії, у тому числі такій, що ведеться централізовано через єпархію та волонтерські рухи. Серед мобілізованих селян є люди з родин віруючих УПЦ. Одного з воїнів, на превеликий жаль, священику недавно судилось відспівувати на похороні…
Рясно доповнивши дискусію у храмі лайкою та прокльонами, представники Київського патріархату таки мусили залишити споруду. Інцидент закрили правоохоронці, які пояснили, що ночувати у храмі не збираються, та попросили представників сільської ради опечатати його доти, доки справа не буде вирішена у суді.
Питання проштовхували через рішення сільської ради: 21 вересня депутатів намагались зібрати на позачергову сесію, однак кворуму цього дня не було. Тим не менш, події у сільраді були не менш бурхливими. Кількадесят чоловік, які назвались прихильниками Київського патріархату, вимагали, щоб депутати передали їм ділянку, якою нині користується громада УПЦ. Однак більш грамотні у юридичному плані депутати пояснили, що відібрати землю у законного користувача вони не можуть, за що й отримали тавро «сепаратистів». Що відбуватиметься у сільраді далі, на наступних сесіях, лишилось тільки спостерігати.
Зауважимо, що разом з усім церковним начинням у храмі Свято-Покровської громади УПЦ залишилась замкненою скринька, в якій парафією збираються кошти для Волонтерського центру міста Нововолинська. Поки що це – єдиний фактичний «здобуток» дій новонавернених вірян УПЦ КП у Грибовиці.
Фото та відео - інформаційний портал Нововолинськ.
Джерело - портал "Про Церкву"
Přečtěte si také
Pravoslaví jednoduše: Proč v pravoslavné církvi nemůže být žena knězem?
Anglikánská církev dosadila do svého čela první ženu. Pro pravoslaví je však kněžství žen neuskutečnitelné. Jednoduše si vysvětlíme proč.
Vladyka Juraj v Brezine: "Svätí nie sú múzejné exponáty"
Arcibiskup Juraj počas Krestopoklonnej nedele odovzdal farnosti v Brezine relikvie sv. Simeona Dajbabského a vyzval veriacich k odvahe pri nesení ich osobných krížov.
Mýty o pravoslaví: Bůh a ďábel jako dvě rovné síly?
V obecném povědomí často přežívá představa, že svět je kolbištěm dvou rovnocenných soupeřů – dobrého Boha a zlého ďábla, kteří spolu vedou nekonečný a vyrovnaný boj.
Mýty o pravoslaví: Bílá magie a ikony v bytech léčitelů, věci Bohu libé?
Mnoho lidí se domnívá, že pokud má senzibil na stěně ikony, používá při „léčení“ modlitby a posílá své klienty do chrámu, musí být jeho činnost v souladu s křesťanstvím. Ve skutečnosti jde o nebezpečnou past.
Mýty o pravoslaví: Ďáblu slouží jen satanisté
Mnoho lidí si myslí, že služba zlu je spojena výhradně s temnými rituály nebo otevřeným uctíváním ďábla. Pravoslavná spiritualita však nabízí mnohem přísnější a hlubší pohled.
Mýty o pravoslaví: Je dvouhlavý orel v chrámu ruským symbolem?
V naší rubrice o mýtech se dnes podíváme na symbol, který v lidech často budí emoce, přestože je v církvi doma už více než tisíc let.