У катакомби?

«Храм – захопити, священика – вигнати, а тих, хто не погоджується ходити «до нас», ігнорувати і не допомагати!» – сьогодні таке відношення стало буденністю для багатьох сільських приходів УПЦ Західної України, які потерпають від рейдерських дій з боку Київського патріархату. Що потрібно загарбникам храмів суто в площині духовної мотивації, зрозуміти важко. А от що їм не потрібно, здається, стає вже очевидним.

Метою цієї кампанії, яка тягнеться вже другий рік, а по великому рахунку і всі 25 років незалежності України та УПЦ, є не лише рейдерство та розхитування миру і добросусідства у регіонах. Здавалося б, храм захоплений, омріяні «гроші-ресурси-панахиди» вже у кишені, єпархія УПЦ КП благополучно забирає церковне майно собі, навіть не переймаючись хоч якимсь юридичним оформленням процесу. Що не так, і чому ніяк не заспокоюються новітні поборники «справедливості»?

Факти кажуть про очевидне: навіть якщо Церква в Україні повернеться у катакомби, її священослужителів та вірян все одно будуть переслідувати. Сам факт, що навіть поза храмом богослужіння громад УПЦ все одно здійснюються, найбільше дратує тих, хто керує антицерковною кампанією і тих, хто безпосередньо забруднюється у рейдерських діях. Власне церковними справами загарбники найчастіше не дуже цікавляться. Інакше як можна зрозуміти питання деяких рейдерів, що ж за «тканинку» в останню мить вихоплюють з вівтарів православні священики, котрих витискають з їхнього храму?

Антимінс - посвячена хустина із зашитою частинкою мощів святих

 на престолі в православних церквах 

Найцікавіше те, що дуже часто «тканинка» абсолютно не цікавить тих, хто здійснює захоплення. Те, що представники «патріотичної» церкви інколи просто не знають, про що йдеться, саме по собі ні про що не свідчить. Людина елементарно могла прогуляти роки навчання у семінарії, або просто перед тим, як заступити на місце «московського попа», не мати "зеленого" поняття про те, що ці "агенти агресора" роблять у вівтарі. Мабуть їм невтямки, але у вівтарі моляться та звершують Таїнства.

Це досить складно вкласти у голови церковним пропагандистам від КП та їхній "вдячній" аудиторії, але це так. Коли священиків УПЦ витискають з їхніх храмів, вони хапаються не за церковну касу, а забирають з вівтарів святині, без яких богослужіння не здійснюється. Те, що за цими священнослужителями з церков йдуть і люди, напевне таки бентежить рейдерів. Як можна "молитись не у церкві", там же "намолені стіни" – це часто запитують прихожани УПЦ КП, які гордо займають храми, з котрих самі ж виганяють своїх односельчан. Очевидно, те, що стіни намолені "московськими попами", не сильно засмучує "патріотів"?

Колись авторці цих рядків спеціально показали відеозапис того, як у вівтарі для літургії розкривають антимінс – церковні порядки є такими, що побачити це на власні очі у жінки шансів, м’яко кажучи, небагато. Протягом останнього року у багатьох приходах України православним священикам доводиться споруджувати домашні вівтарі, в яких розділювальна межа є досить умовною і  антимінс видно дуже добре.

То що ж забирають собі загарбники храмів, яким, вочевидь, взагалі байдуже, що знаходиться у вівтарі, та як їм це застосовувати у подальшому? А нічого. Стіни. Повітря між ними. Приміщення, яке треба утримувати та за захоплення котрого, попри опір влади та правоохоронців, рейдерам доведеться відповісти у світському суді.

Згадаймо й інші правопорушення щодо майна УПЦ. Передивімось фото зі зруйнованих та підпалених храмів. Якраз у цих випадках, вочевидь, діють добре обізнані люди, яких не сильно цікавить навіть вміст церковної каси. Вони знають, що треба рвати та палити, щоб спаплюжити чужі святині. І ці – знайдуть і в катакомбах, доки знесилена держава закриває на все це очі.

Přečtěte si také