«Патріотичне» дежавю. Для чого знову розгойдують ситуацію навколо Почаєва?

Коли фантазія виснажена до межі, а в темі «непатріотичності» УПЦ дно пробите вже в багатьох місцях, солдати інформаційної війни змушені вдаватися до своїх колишніх творінь, прикрашати їх новими деталями і знову запускати в тираж. Адже антицерковну істерію, насаджувану в українських ЗМІ кілька останніх років, необхідно постійно підживлювати, інакше щедра рука, що дає, може раптово спорожніти і почати давати комусь іншому.

Уже кілька днів ми можемо спостерігати справжню ретроспективу «ретро-новин» про УПЦ. Патріоти гнівно стискають кулаки, а вдумливі читачі спантеличено морщать чоло в спробі згадати, де ж вони вже бачили ці матеріали. Ми допоможемо освіжити українцям пам'ять і, заодно, розповімо про такі публікації дещо цікаве.

Днями відразу кілька рейтингових ресурсів розмістили у себе публікацію під назвою «В Почаївській Лаврі УПЦ МП продають книги про «Новоросію».

Цю інформацію опублікували: «depo.ua», «Інформатор», «Антикор» та інші, не менш «шановані» видання. У цьому тексті Почаївська Лавра звинувачується у пропаганді сепаратизму, а саме – продажу «книг про «Новоросію». Як першоджерело вказано тернопільський сайт «Реально». Перейшовши за посиланням, бачимо: публікація з'явилася в мережі більше року тому і датована 17 березня 2015 р.!

Свіжі публікації відрізняються від торішніх наявністю лише однієї нової фотографії, але зате якої! На ній зображені книги відверто сепаратистського змісту. І продаються ці видання, як стверджують автори, нібито, в Свято-Почаївській Лаврі. Таким чином, журналісти вдосконалили і без того «талановитий» минулорічний матеріал тернопільського ресурсу.


Мабуть, розрахунок був на те, що «пересічний» українець, довіряючи вітчизняним ЗМІ, перевіряти її правдивість не стане.
Ми скористалися доступним кожній допитливій людині сервісом «Google images». З його допомогою знайти першоджерело цієї фотографії не склало труднощів. Виявилося, що цей знімок був зроблений зовсім не в крамниці Почаївського монастиря, а в московському книжковому магазині! І сфотографувала його не якась міфічна паломниця, а цілком конкретний блогер з Москви Віктор Тройнов. Про це він написав у своєму livejournal 1 вересня 2014 (!) року: «Це фантастично-бойовикове пекло. Всі книги свіжі, видані нещодавно, багато описують, судячи з обкладинок, події останніх місяців. Я щиро сподіваюся, що їх ніхто не купує».

Ось – реальні фотографії книжкових полиць в Почаївській Лаврі:


Тепер, коли стало очевидним, що твердження про продаж у Почаївській Лаврі книг про «Новоросію» – звичайна брехня, розглянемо деякі інші старі-нові «сенсації». Акцент у них, нагадаємо, зроблений на тому, що Свято-Успенська Почаївська Лавра, нібито, пропагує сепаратизм, популяризуючи сайт невизнаних республік Донбасу.

Як доказ наводиться список використаної літератури книги «Розкольницькі Рухи в Українському православ'ї у ХХ-ХХІ століттях», де серед інших джерел зазначений ресурс «www.novorossia.org».

Однак поглянувши на книгу уважніше, ми виявляємо, що видана вона в 2008 році, тобто на шість років раніше, ніж з'явився військовий конфлікт на Донбасі, і виникло об'єднання двох невизнаних республік, назване ними «Новоросією». Та й зміст використовуваного на сайті матеріалу (стаття К. Зарського «Церква Христова і українські президенти») можна назвати сепаратистським, лише володіючи надзвичайно багатою фантазією.

Адже сам ресурс, який читачам намагаються представити, як такий, що має відношення до «ДНР» і «ЛНР», був створений ще раніше – в далекому 2005 році в Одесі, коли ніяких проблем із сепаратизмом в Україні не існувало і близько. Тоді ж був зареєстрований і домен novorossia.org.


Людина, хоч трохи орієнтується в історії, знає, що «Новоросія» – історичний термін, що позначає великий історико-культурний регіон в дореволюційній Російській імперії, який виник у XVIII столітті. До сучасних невизнаних республік Донбасу він не може мати ніякого відношення, оскільки з'явився на 200 років раніше і включав в себе зовсім інші землі – території сучасної Херсонської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

Таким чином, можна зробити очевидний висновок – усі публікації (і минулорічні, і сучасні) про продаж у Почаївській Лаврі, нібито, сепаратистської літератури – груба і неприхована брехня, тиражована з якоюсь певною метою. А ось що це за мета, ми можемо зрозуміти з іншої статті, що з'явилася в українських ЗМІ одночасно з фейком про книги.

22 березня 2016 року на знайомому вже нам тернопільському ресурсі «Реально», а також «Експрес онлайн» та інших, таких же «авторитетних» сайтах, з'явилася публікація, в якій відомий поет і держчиновник Дмитро Павличко закликає «передати Почаївську Лавру Київському Патріархату, поки представників УПЦ МП звідти не вигнали зі застосуванням сили». Мотивує ці слова недавній відданий шанувальник Леніна, партії і комунізму тим, що в Українській Православній Церкві «мислення Божого не було ніколи».

Схема розміщення цих публікацій все та ж, що і в фейках про «Новоросію» – вони з'являються на порожньому місці, з нізвідки, просто дублюючи статтю, що з'явилася в мережі рік тому. В даному випадку першоджерело – це 5 канал.

Можна сміливо констатувати: в українських ЗМІ стався організований вкид фейкової і негативної інформації, спрямованої на розпалювання ненависті проти Української Православної Церкви взагалі і проти Свято-Успенської Почаївської Лаври зокрема. Те, що дані публікації з'явилися в мережі одночасно і є штучними (практично дублюють статті річної давності), свідчить про єдиний центр їх організації і, очевидно, замовний характер.

Чи є метою цих вкидів звичайне нагнітання ненависті до УПЦ на Заході України або це підготовка громадської думки для конкретного силового захоплення монастиря в Почаєві – сказати складно. В одному можна бути впевненим напевно – для Православної Святині Західної України ці публікації не обіцяють нічого хорошого.

Přečtěte si také

Vladyka Juraj v Brezine: "Svätí nie sú múzejné exponáty"

Arcibiskup Juraj počas Krestopoklonnej nedele odovzdal farnosti v Brezine relikvie sv. Simeona Dajbabského a vyzval veriacich k odvahe pri nesení ich osobných krížov.

Mýty o pravoslaví: Bůh a ďábel jako dvě rovné síly?

V obecném povědomí často přežívá představa, že svět je kolbištěm dvou rovnocenných soupeřů – dobrého Boha a zlého ďábla, kteří spolu vedou nekonečný a vyrovnaný boj.

Mýty o pravoslaví: Bílá magie a ikony v bytech léčitelů, věci Bohu libé?

Mnoho lidí se domnívá, že pokud má senzibil na stěně ikony, používá při „léčení“ modlitby a posílá své klienty do chrámu, musí být jeho činnost v souladu s křesťanstvím. Ve skutečnosti jde o nebezpečnou past.

Mýty o pravoslaví: Ďáblu slouží jen satanisté

Mnoho lidí si myslí, že služba zlu je spojena výhradně s temnými rituály nebo otevřeným uctíváním ďábla. Pravoslavná spiritualita však nabízí mnohem přísnější a hlubší pohled.

Mýty o pravoslaví: Je dvouhlavý orel v chrámu ruským symbolem?

V naší rubrice o mýtech se dnes podíváme na symbol, který v lidech často budí emoce, přestože je v církvi doma už více než tisíc let.

Mýty o pravoslaví: Pravoslaví je „ruské náboženství"

V další části rubriky „Mýty o pravoslaví“ se zaměříme na rozšířený omyl,, že pravoslaví je „ruské náboženství“ a že jeho tradice i spiritualita jsou svázány s jedním konkrétním státem.