У селі, де відібрали церкву, віряни УПЦ майже за рік збудували величезний храм
У селі Білогородка Дубенського району – радість. Після року сліз, страждань та поневірянь нарешті накривають церкву. Чудовий храм на горбочку, посеред ланів, що засіяні збіжжям, не може залишити байдужими ані бабусь, котрі неквапливо сюди сходяться з усіх сільських вуличок, ані малечу, яка з цікавістю приглядається до метушні поблизу новобудови.
Ще й року не минуло, пригадує настоятель отець Віталій Чайка, як його разом із паствою вигнали спочатку із церкви, намоленої роками, а далі – із хати, села. Притулок для своєї родини батюшка знайшов у матері, в сусідньому селі Повча, а ось віряни кілька разів змінювали приміщення для недільних богослужінь.
«Назбиравши трохи грошей, вирішили будуватись, – розповідає прихожанка Галина. – Коли у серпні минулого року копали траншею під фундамент, місцеві жителі, ті, що відібрали храм, глузували, мовляв, це ж яку віру треба мати московітам (так нас тут називають), щоб у скрутні часи розпочати будівництво храму».
Але вони таки, сподіваючись на Милість Божу, розпочали. Фундамент зробили повністю за свої кошти, частину цегли місцевий підприємець продав за півціни, решту купили за гроші, що пожертвували небайдужі.
«Приїхав якось чужий чоловік в село і питає, де староста живе, його відразу направили до будинку старости Київського Патріархату, а вже звідти той чоловік потрапив до мого помічника. Йому дав дві тисячі гривень, каже, на церкву, що будується. Тоді староста запитав, як ім’я його, бо священик молиться за всіх жертводавців, на що чоловік відповів: «Бог знає моє ім’я», – розповів протоієрей Віталій Чайка.
Чимало клопотів тутешнім вірянам УПЦ завдала і сільська голова, котра спочатку не хотіла змінювати цільове призначення землі, щораз підбурюючи депутатів, а потім подавала скарги у місцеву земельну інспекцію, таким чином, наперед знаючи, що регулярні штрафи поставлять на коліна людей, а храм так і не добудують, не маючи достатньо коштів.
Přečtěte si také
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.
Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?
Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?
Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog
Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.
Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný
„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“
Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce
Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?
Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?