Захоплення храму в Дулібах: «філаретівці» лупцювали і молодих, і старих (ВІДЕО)
В неділю, 26 червня, у селі Дуліби Гощанського району Рівненської області розкольники-самосвяти в черговий раз намагалися забрати православний храм, увірвавшись до нього на початку богослужіння. Очолив розбійницький напад Анатолій Мирончук – благочинний Гощанського району УПЦ Київського Патріархату – разом зі своєю дружиною та сестрою, Лесею Мирончук, колишньою сільською головою.
За словами очевидців, зранку, щойно настоятель храму протоієрей Сергій Тимофеєв зайшов у вівтар і виголосив перший возглас, до церкви увірвались місцеві радикально налаштовані чоловіки і почали за руки витягати людей на вулицю.
«Хотів перешкодити увійти до Святая Святих, як на мене накинулись, ударами поклали на землю, не гребували навіть ногами копати», – розповідає Микола, один із помічників батюшки.
Через нестримне бажання КП молитися, хлопець отримав численні синці на тілі і величезну гематому на голові.
Віряни УПЦ, котрих розкольникам таки вдалося викинути із церкви, не розгубились і повідомили про напад сільського голову, а той, у свою чергу, викликав поліцію. Органи правопорядку відреагували миттєво, щоправда, у ситуацію намагалися не втручатись і лише стояли біля входу у церкву та на вулиці.
За годину до Різдво-Богородичного храму почали з’їжджатися чиновники: голови обласної та районної адміністрацій, а також начальник Гощанського відділу поліції. У Дулібській сільській раді представники влади зініціювали перемовини за участю всіх сторін конфлікту. Зустріч відбулася, проте не на паритетних засадах, як спочатку обговорювалось: священик КП Анатолій Мирончук, на той момент, вийшов із забарикадованого храму, а отець Сергій Тимофеєв не міг цього зробити, адже продовжував після всенічного бдіння служити Літургію. Таким чином, представника від духовенства з боку УПЦ не було.
Як розповіла правозахисниця Рівненської єпархії УПЦ Катерина Іванюк, дискусія точилася безпредметна, єдиний аргумент, що надали представники УПЦ КП, – нещодавно зареєстрований статут їхньої релігійної громади.
«Леся Мирончук намагалася довести голові Гощанської районної адміністрації, представникові СБУ, вірянам УПЦ, що на основі статуту вони мають усі законні права на релігійну споруду. Утім, чиновники вказали на її хибне уявлення про українську законодавчу базу, – коментує юрист. – Щодо релігійної громади УПЦ села, то вона має усі необхідні документи на храм, на основі яких вже вигравала судові засідання».
Після перемовин, на яких не було прописано жодних варіантів виходу із ситуації, усі вирушили до церкви. Там, почувши інформацію від своїх представників, селяни розпочали взаємні образи. Найбільше дісталося священикам УПЦ, котрі приїхали із сусідніх парафій на підмогу, та операторові: агресивні жінки з Київського Патріархату робили спроби затулити та вирвати камеру із його рук.
Вже далеко по обіді, коли протоієрей Сергій Тимофеєв закінчив богослужіння, міліція почала випускати вірян УПЦ із церкви. Першою вийшла бабуся Євгенія – їй 84 роки, ноги давно підводять, тому, опираючись на дві палиці та з поміччю кількох вірянок, ледь спустилася по сходах. Жінка, не стримуючи сліз, розповідала, яку наругу довелося пережити на схилі літ:
«Мене били, людоньки, кому я можу завдати шкоди? Я нині така квола, що раду ледь сама собі даю. Серце стискається, як подумаю, що мене мої діти, бо я їх знаю з малих літ, хочуть вигнати з церкви, позбавити чи не єдиної втіхи у житті. Самі подумайте, чим стара людина може ще радіти: ото прийде неділька – йдеш до святої церкви, і Слава Богу за це».
Вірянці УПЦ Ользі теж перепало на горіхи – бив її кум, благочинний УПЦ КП Анатолій Мирончук. Його братська любов проявилася на руці жінки величезним синцем.
Відразу після виходу із храму постраждалих Миколу та Ольгу відвезли до Гощанської районної лікарні для зняття побоїв. Поліція у потерпілих взяла свідчення, за фактом побиття відкрито кримінальне провадження.
Близько п’ятої години вечора церкву у Дулібах зачинили ті, кому вона належить по праву. Щоправда, для цього довелося змінити серцевину замків, бо ключ буквально вирвала одна із агресивних представниць розкольників, привселюдно кинула собі за пазуху і втекла у автомобіль поліції.
Нині у селі чергують правоохоронці, а храм поставили на сигналізацію. У середу, 29 червня, до Гощанської райадміністрації на круглий стіл для обговорення конфлікту знову викликають представників УПЦ та УПЦ КП.
Залишається сподіватися, що перемовини не закінчаться таким результатом, як у селі Красносілля Гощанського району. У січні 2016 року розкольники відібрали там церкву, і відбулося це якраз під час перемовин у райадміністрації.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: Jak se zbavit zvyku odsuzování
Soudit druhé je snadné, ale v pravoslaví je to považováno za jeden z nejničivějších zlozvyků, který nás uzavírá Bohu a našim bližním. Jak se naučit posuzovat činy, aniž bychom odsoudili člověka, a jak proměnit kritiku v pokoru?
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zacházet s hněvem, aby nás nezničil
Hněv prožívá každý z nás. Někdy tiše, jindy výbušně. Jak s ním zacházet tak, aby nám neublížil – ani doma, ani v duchovním životě?
Pravoslaví jednoduše: Proč se v chrámu používá kadidlo?
V naší rubrice „Pravoslaví jednoduše“ každý týden vysvětlujeme jednu pravoslavnou věc tak, aby jí porozuměl úplně každý. Minule jsme psali o ikonostasu. Dnes se zaměříme na něco, co v chrámu nejen uvidíte, ale i ucítíte: kadidlo.
Pravoslaví v každodenním životě: Co dělat, když mě svírá strach?
Naše rubrika „Pravoslaví v každodenním životě“ dnes pokračuje tématem, které se týká úplně každého: strach. Strach z budoucnosti, z osamění, ze smrti, z nemocí, z nejistoty.