Погляд церкви: Горе від спокус
Каменем спотикання стало питання допустимості демонстрації широкій аудиторії знімків оголених дівчаток-підлітків.
Захисники Стерджеса підняли на прапори принцип свободи творчості. На їхню думку, у роботах фотографа проявляється високе мистецтво, яке оспівує красу людського тіла. Ті ж, хто цього не бачить, є, швидше за все, просто малограмотними в плані культури людьми. І їхня нездатність насолоджуватись красою ліній, композицією, освітленням говорить виключно про крайню неосвіченість певних груп суспільства. З цією відсталістю мислення, переконані прихильники Стерджеса, потрібно посилено боротись. І виставка нібито успішно служить даній меті, пропонуючи побачити на знімках не голі тіла дівчаток, а піднесену естетику.
У свою чергу противники такого підходу вказують на неприйнятність проведення відповідного заходу. Вони переконані в тому, що виставка Стерджеса спрямована на розмивання моралі суспільства. Адже роботи фотографа методами «м'якого» ідеологічного впливу знижують поріг негативного сприйняття таких згубних та розкладаючих явищ, як педофелия і дитяча порнографія.
Примітно, що в багатьох світських ЗМІ за вказаною аргументацією представників двох протиборчих таборів якось загубилася сама постать автора виставки. Але ж це принципове питання, оскільки творець невіддільний від свого творіння. Останнє є лише явним вираженням внутрішнього світу творця, його спробою донести суспільству якийсь сигнал або ідею. Так от – Джок Стерджес, судячи з нещодавніх інтерв'ю фотографа, виступає за зниження віку дітей, з якими дорослі могли б безпечно з точки зору закону вступати в сексуальний зв'язок, до 13 років. Більше того, він закликає до того, щоб ще більш юних дітей «не утримували від того, щоб бути чуттєвими».
Після таких одкровень пасажі про «високе оспівування краси» або «естетичну гармонію», яку нібито дарують глядачам фотороботи Стерджеса, лопаються як мильна бульбашка. Після згаданих заяв фотографа ще більш неоднозначно сприймається і назва виставки – «Без сорому». Адже сором, як зазначав релігійний філософ, священик П. Флоренський, є основою цнотливості. І саме завдяки сорому душа залишається цілісною, оскільки він утримує душу від впадіння в стан розпусти.
Не варто забувати цю просту істину. Як і не варто йти проти Бога, просуваючи вкрай руйнівні для моралі суспільства ідеї та принципи. « Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса» (Мф. 18:7).
Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української православної церкви
Přečtěte si také
Mýty o pravoslaví: Může mít pravoslavný kněz rodinu?
Ano může! V pravoslavné církvi není celibát pro kněze povinný, což je jeden z rozdílů oproti římskokatolické církvi.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zkrotit hříšné myšlenky?
Hříšná myšlenka není váš hřích, dokud jí neotevřete dveře. Naučte se čtyři stadia vnitřního boje podle svatého Paisije.
Životy svatých: Basil Veliký – Otec chudých a tvůrce „města milosrdenství“
14. ledna (1. ledna) si pravoslavná církev připomíná památku svatého Basila Velikého, arcibiskupa caesarejského.
Pravoslaví jednoduše: Proč mají kněží vousy a dlouhé vlasy?
Pokud potkáte pravoslavného kněze, jednou z prvních věcí, která vás upoutá, jsou jeho dlouhé vousy a často i vlasy stažené do culíku. Zatímco u římskokatolických duchovních je standardem hladce oholená tvář, u pravoslavných kněží to není tak časté.
Životy svatých: Ctihodný Nikiforos Malomocný
4. ledna (24. prosince) si pravoslavná církev připomíná památku ctihodného Nikifora Malomocného († 1964), muže, jehož život byl neuvěřitelnou cestou od naprostého lidského utrpení k zářivé svatosti.
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.