Коли часи були легкими?

Сьогодні особливо часто лунають голоси про те, що ми, мовляв, живемо у важкі часи. І з цим дійсно не посперечаєшся. Однак виникає і інше питання: а коли часи були легкими? Чи можна сказати, що легко було нашим дідам відбудовувати країну, практично повністю зруйновану війною? Хіба нашим прадідам було легко пережити громадянську війну після революції 1917 року, сталінські репресії і голод? Легко було й тим, хто жив до них? Ні, насправді легких часів не буває. Важко всім і завжди. Проблема в іншому – в нас самих.

Це означає, що головне місце в нашому житті займає не час і навіть не проблема, з якою ми зіткнулися, а те, як саме ми до цього ставимось.

Сьогодні шматок хліба на столі (і нічого більше) говорить про те, що люди, які мають цей шматок, бідують – у них немає грошей на м'ясо, масло, ікру. Але давайте згадаємо, що ще не так давно цей самий шматок сприймався як незліченне багатство, як свідоцтво достатку.

Що сталося, що змінилося між зараз та тоді? Тільки наше сприйняття. Все просто – ми розучились дякувати Богові за те, що маємо. І мова йде не про «сьогодні» або «вчора», а про наше життя взагалі. Вся справа в тому, що цінувати якусь річ найчастіше ми починаємо саме тоді, коли її втрачаємо. Причому це стосується і людей у тому числі.

Я не намагаюся зараз якось виправдати те, що відбувається, і заспокоїти тих, у кого на столі немає шматка хліба. Я просто намагаюся сказати, що нарікання і обурення ніколи не були творчими силами. Творить тільки любов і вдячність.

На цю тему згадується гарна притча. Якось один чоловік нарікав: «О, Господи, як же мені важко!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке важко. Я зараз тобі покажу».

А інший чоловік сказав: «Господи, як же мені легко і добре!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке легко і добре. Я зараз тобі покажу».

Точно так само все відбувається з нами – чим більше ми обурюємось та нарікаємо, тим гірше і важче ми живемо. Адже, згідно зі святими отцями, молитва людини, що ремствує, не доходить до Бога. Тож давайте всі разом зробимо так, щоб наша молитва була завжди дієвою. Засіб для цього є тільки один – подяка. Слава Богу за все!

КП

Přečtěte si také

Pravoslaví jednoduše: Proč mají pravoslavní křesťané církevní jméno?

Při křtu dostává každý pravoslavný křesťan jméno světce. Co znamená a proč se liší od jména v občanském průkazu?

Velký čtvrtek: tajemství Eucharistie a zrada v Getsemanské zahradě

Čtvrtý den Strastného týdne nás staví před dvě nesmiřitelná tajemství: Kristus se dává jako pokrm věčného života – a Jidáš upevňuje své rozhodnutí zradit. Která z těchto cest je naší?

Mezinárodní den Romů a pravoslavná misie v osadách

Dnes je Mezinárodní den Romů. Co stojí za tímto svátkem a jak vypadá pravoslavná misie přímo v srdci romské komunity na Slovensku?

Velká středa: dva obrazy, dvě cesty – pokání hříšnice a zrada Jidáše

Uprostřed Velkého týdne staví církev před věřící zrcadlo: na jedné straně nezištná láska kajícnice, na druhé zrada za třicet stříbrných. Která z těchto cest je naší?

Velké úterý: Hle, Ženich přichází – jsi připraven?

Druhý den Svatého a Velkého týdne nás vyzývá k bdělosti, pokání a lásce. Církev nám předkládá podobenství o deseti pannách, o hřivnách i proroctví o Posledním soudu.

Zvěstování Přesvaté Bohorodice: Den, kdy začalo naše spasení

Dnes 7. dubna slaví pravoslavní jeden z největších svátků roku. Co se toho dne vlastně stalo a proč to změnilo celé dějiny?