Коли часи були легкими?

Сьогодні особливо часто лунають голоси про те, що ми, мовляв, живемо у важкі часи. І з цим дійсно не посперечаєшся. Однак виникає і інше питання: а коли часи були легкими? Чи можна сказати, що легко було нашим дідам відбудовувати країну, практично повністю зруйновану війною? Хіба нашим прадідам було легко пережити громадянську війну після революції 1917 року, сталінські репресії і голод? Легко було й тим, хто жив до них? Ні, насправді легких часів не буває. Важко всім і завжди. Проблема в іншому – в нас самих.

Це означає, що головне місце в нашому житті займає не час і навіть не проблема, з якою ми зіткнулися, а те, як саме ми до цього ставимось.

Сьогодні шматок хліба на столі (і нічого більше) говорить про те, що люди, які мають цей шматок, бідують – у них немає грошей на м'ясо, масло, ікру. Але давайте згадаємо, що ще не так давно цей самий шматок сприймався як незліченне багатство, як свідоцтво достатку.

Що сталося, що змінилося між зараз та тоді? Тільки наше сприйняття. Все просто – ми розучились дякувати Богові за те, що маємо. І мова йде не про «сьогодні» або «вчора», а про наше життя взагалі. Вся справа в тому, що цінувати якусь річ найчастіше ми починаємо саме тоді, коли її втрачаємо. Причому це стосується і людей у тому числі.

Я не намагаюся зараз якось виправдати те, що відбувається, і заспокоїти тих, у кого на столі немає шматка хліба. Я просто намагаюся сказати, що нарікання і обурення ніколи не були творчими силами. Творить тільки любов і вдячність.

На цю тему згадується гарна притча. Якось один чоловік нарікав: «О, Господи, як же мені важко!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке важко. Я зараз тобі покажу».

А інший чоловік сказав: «Господи, як же мені легко і добре!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке легко і добре. Я зараз тобі покажу».

Точно так само все відбувається з нами – чим більше ми обурюємось та нарікаємо, тим гірше і важче ми живемо. Адже, згідно зі святими отцями, молитва людини, що ремствує, не доходить до Бога. Тож давайте всі разом зробимо так, щоб наша молитва була завжди дієвою. Засіб для цього є тільки один – подяка. Слава Богу за все!

КП

Přečtěte si také

Ježíšova modlitba: prastará technika vnitřního ticha

Jak pravoslavné farnosti u nás pomáhají chudým a uprchlíkům

Služba potřebným je přirozenou součástí víry. Připomeňme si, jak pravoslavné farnosti a eparchie u nás nezištně pomáhají chudým, nemocným, seniorům i uprchlíkům.

Kmotrovství v pravoslaví: jaká je role kmotra a kmotry při křtu dítěte?

Kmotr v pravoslavné tradici není jen čestný host u křtitelnice, ale člověk, který před Bohem skládá skutečný slib a přebírá duchovní odpovědnost za dítě.

Co se stalo na hoře Tábor? Proměnění Páně jako předobraz naší proměny

Na hoře Tábor zjevil Kristus učedníkům svou božskou slávu.

Smíšené manželství: jak žít pravoslavnou vírou s jinověrným partnerem

Co dělat, když partner vyznává jinou církev, nebo nevěří vůbec? Pravoslavní otcové se shodují v jednom: jde o zkoušku víry, ale nabízejí na ni různé odpovědi.

Pravoslavná rodina v Česku: jak vychovávat děti ve víře, když jste menšina?

Jak předat dítěti pravoslavnou víru doma, v digitální době a v prostředí, kde je církevní život spíš výjimkou než samozřejmostí.