Справи милосердя на Покрову

Його початком слід вважати чудесне явлення Божої Матері, яке відбулося в десятому столітті в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігався головний покров Богоматері. На той момент над містом нависла смертельна загроза: його готувалися атакувати орди язичників. Жителям Константинополя залишалося сподіватись тільки на молитви. Одного недільного дня, коли храм був переповнений віруючими, святий Андрій, Христа ради юродивий, побачив, що повітрям йде Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, оточена Ангелами і сонмом святих. Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися за християн. Її молитва була дуже довгою. По її закінченні Божа Матір зняла зі Своєї голови покров і простягнула його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. За молитвами Пресвятої Богородиці Константинополь був врятований, вороги відступили.

Цікаво, що подібне диво сталося і під час набігу руських дружин на Царгород у 860 році. Вони облягли місто і готувалися до штурму. Однак цим планам не судилось збутися. Св. патріарх Фотій після всенічного бдіння виніс з Влахернського храму ризу Богоматері та опустив її у води Босфору. В ту ж хвилину піднялась буря та потопила кораблі русів.

Ця катастрофа стала передрішаючою для багатьох наших предків. Вони увірували в Бога та прийняли православ'я. І цей крок був для них в тисячу разів важливішим за будь-яку військову перемогу. Навіть таку, як взяття Константинополя.

На користь моїх слів говорить сам факт вшанування нашим народом свята Покрови Пресвятої Богородиці. Адже де-факто ми, серед іншого, відзначаємо поразку давньоруської зброї, яка виявилась неспроможною перед заступництвом Божої Матері. Сьогодні багато хто навіть міг би сказати, що це велике свято – «непатріотичне». Однак це поверхневий погляд. Адже замість розграбування незліченних золотих запасів великого міста нашим предкам був дарований по-справжньому безцінний скарб – можливість долучитися до Бога та істинної віри. А також вдаватися до невтомного заступництва Владичиці за рід людський біля Престолу Божого.

Пам'ятаючи про цю милість, наш народ встановив благочестивий звичай – під час Покрови займатися справами милосердя. Так, готуючись до зими, наші предки обов'язково допомагали бідним родичам і сусідам. Зокрема, напередодні свята чоловіки цілими артілями ходили по подвір'ям та лагодили дахи будинків, де жили самотні люди похилого віку, вдови та сироти. У свою чергу жінки несли дітям тепле взуття і тканину на сорочки.

Впевнений, що і нам не слід забувати про цей звичай. Адже у нинішній непростий час дуже актуальне не тільки прощення взаємних образ, але і щира увага, а також турбота один про одного. «Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих. Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк., 26 зач, VI, 31-36).

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української православної церкви

Аіф

Přečtěte si také