Розкол-2: До чого веде нова війна навколо УПЦ МП

Між владою України і православною церквою назріває чергова лінія розлому.
Київ прийняв практично офіційний курс на зниження впливу УПЦ МП.

Так, з боку влади обговорюються та вносяться вкрай «агресивні» законопроекти, на що церква відповідає масовими акціями.

Хресний хід, який влітку зібрав більше ста тисяч учасників, хоча і не декларував конфліктних гасел, але недвозначно продемонстрував Банковій та Грушевського церковний «мобілізаційний резерв».

Одночасно офіційний Київ, як відкрито, так і негласно закликає Константинополь визнати УПЦ КП. Втім, учасники процесу не вірять у «швидку» прихильність Константинопольського патріархату. А значить, протистояння може піти за більш радикальними сценаріями.

Злиття і поглинання

Сценарій визнання Київського патріархату впирається у вирішення трьох наріжних проблем.

Перша – переконання патріарха Філарета в необхідності поступитися своїм місцем молодшому ієрархові. Це досить важливий момент, оскільки від нього залежить підсумкове рішення Фанару (резиденції константинопольського патріарха) стосовно долі УПЦ КП.

Константинопольський патріархат в реальності готовий взяти Київський патріархат під своє крило лише в якості однієї зі своїх митрополій. Філарет, як явний прихильник ідеї церковної незалежності УПЦ КП, практично напевно з таким сценарієм не погодиться.

Проте хтось з його молодих єпископів цілком буде готовий піти на угоду. Цікаво, що джерела у Київському патріархаті не заперечують такої можливості. За їх словами, досить велика кількість єпископів УПЦ КП бажає отримати довгоочікувану «легітимність» в очах всього православного світу. Тому для них буде цілком достатньо отримати від Константинопольського патріархату простого визнання, а не статус ще однієї незалежної православної церкви світу.

Друга проблема – забезпечення напередодні доленосного рішення Фанару злиття УПЦ КП з Українською автокефальною церквою. Зараз на цьому фронті заговорила «важка артилерія». УАПЦ буквально ламають через коліно.

Претензії Київського патріархату на Андріївську церкву – головний храм УАПЦ, демонтаж без погодження з «автокефалами» даху над Патріархією УАПЦ, раптово потрапивший у фокус ЗМІ скандал з п'яними пригодами в барі архієпископа Тернопільського і Подільського Мстислава – все це вказує на те, що проти УАПЦ розгорнуто генеральний наступ. Його результатом і має стати поглинання «автокефалії» Київським патріархатом.

Третя проблема – гостра потреба у багатократному збільшенні числа парафій УПЦ КП. Зараз Київський патріархат втричі менший за свого основного конкурента – УПЦ МП. І цю диспропорцію необхідно прибрати. Інакше Константинополь може просто не зважитись зайти на українську церковну територію.

Адже Фанар піде на пряму конфронтацію з РПЦ через Україну лише в тому випадку, якщо приз буде вагомим. Саме з цією метою кілька місяців тому була запущена потужна парламентська кампанія.

Храм на угон

У жовтні Рада повинна була розглянути резонансний законопроект № 4128 – про зміни до закону про свободу совісті і віросповідання.

Проект так і не був проголосований, проте депутати напевно до нього ще повернуться – незважаючи на критику експертів і ряду церков, зокрема іудеїв, римо-католиків і лютеран.

Законопроект істотно спрощує перехід з однієї релігійної громади в іншу. Головний нерв змін – надання можливості практично будь-якій людині, навіть не церковній, брати участь у зміні конкретною громадою церковного «даху».

В УПЦ МП підозрюють, що за допомогою цього закону Київський патріархат почне масово відбирати у неї парафії. Привозитимуть спеціально зібраних людей, які «самоідентифікують» себе з іншою церковною громадою і проголосують за перехід до КП.

Схожі побоювання присутні також в іудеїв. Так, за словами Євгена Зіскінда, виконавчого директора Об'єднання іудейських релігійних організацій України, законопроект відкриває шлях рейдерству, захопленню храмових споруд та земель лише на підставі факту «самоідентифікації». І це стане проблемою для всіх конфесій, представлених в Україні.

Як повідомляв Корреспондент.net, в УПЦ МП вже пригрозили масовими протестами в разі прийняття закону.

Удар по спонсорам?

Спроби законодавчо захистити церкву від масових переходів робили нечисленні лобісти УПЦ МП в українській владі.

Один з них, нардеп Вадим Новинський, ще в листопаді 2014 року запропонував Раді ускладнити процедуру відчуження церковного майна. Те, що парламент розглядає два роки потому, сам бізнесмен охрестив «церковним рейдерством».

Паралельно влада посилює тиск на бізнес Новинського – наприкінці вересня пройшли обшуки на підприємствах належної йому групи Смарт-холдинг.

Крім того, за даними ЗМІ, Генпрокуратура готує подання на зняття з Новинського недоторканності. Це пов'язано з особистісним конфліктом нардепа та митрополита УПЦ МП Олександра Драбинка, який ставить Новинському у провину власне побиття.

Таким чином, в УПЦ МП склалася парадоксальна ситуація: один з впливових єпископів дає свідчення проти одного з головних меценатів церкви.

Втім, це парадокс тільки на перший погляд. Адже у Олександра Драбинка в його церкві стійкий імідж автокефаліста і прихованого прихильника Київського патріархату. Тоді як Новинського пов'язують з підтримкою «ортодоксального» крила УПЦ МП, спрямованого на збереження статус-кво у відносинах з Москвою.

Як стверджують джерела Корреспондент.net у церковних колах, Драбинка активно використовують сили, які готують як максимум автокефалію, а як мінімум – серйозне ослаблення загальних позицій МП всередині країни.

Одним з каналів підтримки владики Олександра називають нардепа Андрія Деркача. За даними джерел, Деркач мав вплив на церкву під час негласного «правління» Олександра Драбинка – тоді особистого секретаря митрополита Володимира (Сабодана).

Скандальний митрополит

Втім, останнім часом «актив» Драбинка стрімко втрачає реноме – навколо митрополита не вщухають локальні церковні скандали.

Навесні 2015 року митрополит Онуфрій офіційно звільнив Драбинка від усіх посад, проте не позбавив сану.

Головний «компромат» на Драбинка – скандал з викраденням черниць київського Свято-Покровського монастиря у 2013 році. Тоді за порушеною кримінальною справою архієпископа було притягнуто в якості свідка, і він перебував під охороною силовиків.

Пізніше справу було оголошено сфальсифікованою. Однак, згідно нещодавньої інформації від екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, історію зам'яв тодішній президент Віктор Янукович, який був у хороших відносинах з начальником Драбинка – главою УПЦ МП митрополитом Володимиром.

Втім, справа черниць – не єдина зачіпка опонентів Драбинка. Митрополит не ховаючись живе на широку ногу – він власник цілого ряду розкішних об'єктів нерухомості, як у Києві, так і за його межами. У 2012 році він став власником земельної ділянки на вул. Землянській, 10, в елітному районі Царське село в центрі Києва. Будинок на 545 кв. м, який розташований на цій ділянці, також належить Драбинку.

За даними відкритого реєстру нерухомості, у митрополита Олександра є квартири по вул. Симоненка, 5 площею 202 кв. м, та по вул. Старонаводницькій, 13, площею 86 кв. м. Також за священиком числиться у власності котедж в селищі «Хутір Ясний» під Ходосівкою (Обухівський напрямок), площею 430 кв. м загальною вартістю в кілька мільйонів доларів.

Крім того, за священиком числиться Land Cruiser-200 2013 року випуску – ринкова вартість автомобіля коливається в межах двох мільйонів гривень.

Лінія розлому?

Невідомо, на яких ролях Драбинко увійде в проект створення Єдиної помісної церкви. Але те, що цей проект просувають найбільш статусні представники України, – факт доведений.

Нещодавно Корреспондент.net стали відомі подробиці негласного візиту екс-президентів України до Константинополя.

Леонід Кравчук та Віктор Ющенко зустрілися з патріархом Варфоломієм з пропозицією: відкрити в Україні представництво Константинопольського патріархату.

Згода Варфоломія дозволила б Києву створити новий, непідконтрольний Москві, центр канонічного православ'я в Україні. Однак патріарх відмовив посланцям під приводом того, що без офіційного звернення президента України він навіть не буде розглядати це питання.

Спостерігачі пояснюють позицію патріарха небажанням псувати відносини з іншими православними церквами, які в цьому конфлікті можуть стати на бік РПЦ.

Як побоюються в УПЦ МП, невдачі автокефалії на міжнародній арені можуть підштовхнути українську владу до спроб вирішити «проблему» за допомогою радикалів (як це вже відбувається на заході України). А поки сторони зміцнюють позиції і готуються до війни на всіх фронтах – юридичному, політичному та вуличному.

Источник

Přečtěte si také