Заповідь «Не вкради» не так проста

І ось існує стійка ілюзія того, що багато які люди, цілком респектабельні на перший погляд, цю заповідь не порушують. Скажу більше – майже всі ми впевнені в цьому. Чому? Та просто тому, що крадіжка сама по собі – це якось непристойно. Ну скажіть, хто з нас, будучи в здоровому глузді, полізе до іншої людини у кишеню за гаманцем? Так, напевно, ніхто... Проте не все так просто.

Взагалі ставлення Біблії до крадійства дуже суворе і дуже повчальне. Так, згідно із Законом Мойсея, якщо вкрадена річ або тварина залишилися у повній цілості, то людина, викрита у крадіжці, платить удвічі, а якщо спійманий злодій не міг відшкодувати збитки, його самого віддавали у власність тому, кого він обікрав (Вих 22:3). Але як тоді, так і зараз всі прекрасно розуміють, що крадіжка – це не тільки, коли лізуть у кишеню. Людину можуть обдурити або, як сьогодні виражаються в деяких колах, «кинути». І по Священному Писанню в цьому випадку той, у чиїх руках опинялася чужа власність, здобута обманом, повинен відшкодувати її вартість і в якості компенсації додатково заплатити її п'яту частину (Лев 6:2).

Дійсно, сьогодні, як ніколи, потрібно говорити про те, що крадіжка і крадійство – це такі дії, при яких одна людина завдає шкоди іншій. Припустимо, якщо ми з вами прийшли на роботу пізніше встановленого терміну – то ми вкрали. І не тільки час, але і гроші – адже за ті 5 хвилин, на які ми запізнилися, нам нараховують заробітну плату. А що вже говорити про інтелектуальну власність? «Піратські» фільми і програми, ігри та інше – все те, що коштує грошей, але осідає в наших комп'ютерах абсолютно безкоштовно, не що інше як... звичайне крадійство. Скажу більше – красти можна і без шкоди для іншої людини. Наприклад, списати у школі контрольну...

Тож, як бачимо, крадійством дуже часто займаються ті, хто ніколи в житті безпосередньо до чужої кишені не заліз. І єдиний шлях до припинення такої діяльності – це слова Христові: «Покайтесь, бо наблизилось до вас Царство Небесне».

КП

Přečtěte si také