Погляд церкви: Світлофор душі

Ми дуже часто переконані в тому, що не звершуємо поганих вчинків.

Адже, здавалося б, розділові лінії між добром і злом видно навіть неозброєним оком. А раз так, то, як багатьом видається, досить просто уберегтися від необачного кроку. Потрібно просто його не робити. Це як при переході вулиці по регульованій світлофором ділянці. Горить «зелений» – все правильно, йти можна, запалився «жовтий» – треба подумати, можливо, переходити вже не варто; переключився на «червоний» – все, стоп, рух вперед може бути згубний.

Добре, коли все працює як годинник. Однак час від часу виникають ситуації, коли світлофор ламається. І тоді переходити швидкісну вулицю доводиться без чітких сигналів, ризикуючи своїм здоров'ям і навіть життям. Ще гірше, якщо в результаті якихось внутрішніх змін людина починає плутати кольори. І бачить, наприклад, замість «червоного» «зелений». Рано чи пізно таке сприйняття навколишнього світу неминуче призведе до трагедії.

Враховуючи цей момент, вкрай важливо зрозуміти, в чому саме може критися причина поломки «внутрішнього світлофора» або нездатності правильно бачити його сигнали, які допомагають нам орієнтуватися в системі ціннісних координат. Відповідей на це питання може бути багато, але все ж хотілося б зупинитися на одній конкретній наріжній проблемі. Ім'я їй – егоїзм. У ньому слід шукати корінь всіх бід, оскільки відбувається спотворення самого розуміння добра. Егоїст, по суті, добро бере в заручники свого «Я»: «Все позитивне, хороше і світле – це тільки те, що служить моїм інтересам і задовольняє мої потреби».

На жаль, ця теза неодноразово знаходить своє підтвердження на практиці. Давайте просто згадаємо недавні кадри, які показували поведінку деяких покупців під час т. зв. «чорної п'ятниці» – дні, коли в магазинах на різні товари встановлюються величезні знижки. На це боляче дивитися. Люди б'ються, сваряться, ображають один одного, виривають з рук «сусіда» товар, на який самі поклали око. І, головне, багато з них напевно не бачать у власній поведінці нічого поганого або протиприродного. Адже за пристрасним прагненням задовольнити свої бажання відбувається непомітна підміна категорій. В результаті «злом» стає, наприклад, вже не нанесення кривди чи образи своєму ближньому, а нездатність відібрати у нього настільки бажану вами його річ. А «добром» – будь-який обман і хитрість, які можуть допомогти першим дістатися необхідного товару, що дозволить придбати його фактично за копійки. Досить точно ці духовні «метаморфози» описує свт. Григорій Палама: «Де наявне це холодне слово («моє»), там, як кажуть божественні отці, немає союзу любові і Христос вигнаний; ті, якими оволоділа ця пристрасть, тим тоді стають притаманні себелюбство, сріблолюбство, братоненависть і всякий вид зла».

Якщо ми хочемо бути християнами, нам не можна забувати про ті страшні духовні небезпеки, які таїть у собі егоїзм. З ним слід боротися кожну хвилину, кожну годину, кожен день свого життя. Зараз, коли настав Різдвяний піст, у нас з'явилися додаткові можливості для того, щоб якомога більше сил і уваги приділити цій боротьбі. І нехай її невід'ємною частиною стануть наші справи милосердя, оскільки, як влучно зазначив свт. Іоанн Златоуст, «людина всього більше повинна вчитися милосердю, бо воно-то й робить її людиною».

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф

Přečtěte si také