Що означає жити «в кризу»?

На це питання відповідає голова Адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрит Віктор (Коцаба).

– Останнім часом ми дуже часто чуємо слово «криза» – політична, економічна, екологічна, гуманітарна тощо. Виникає стійке відчуття, що ми живемо у стані кризи.

Але що таке криза взагалі? Тлумачний словник дає нам визначення цього слова: «κρίσις (грец.) – рішення; поворотний пункт, час перехідного стану». Тобто всяка криза вимагає від нас прийняття яких-небудь рішень. І якщо йдеться про екологічну кризу, наприклад, то саме нам, а не комусь іншому, належить вирішувати, що і як ми будемо робити для того, щоб зберегти нашу планету для майбутніх поколінь.

Саме в цьому значенні слово «криза» не має ніякого негативного відтінку. Тому що в контексті прийняття рішень «криза» говорить нам про свободу. Більш того, актуалізує її. З цієї точки зору жити в «кризу» – означає бути вільним.

Але є й інше значення цього терміна. Справа в тому, що в античній судовій практиці слово «криза», яке походить від дієслова «κρίνω», означало всі дії судового процесу: звинувачення, ведення судового процесу, змагання сторін, а також винесення вироку. Якщо дивитися з цього боку, то знову ж наше життя – це перманентне перебування в стані «кризи» – суду. Всі наші вчинки, слова і дії повинні оцінюватися саме з цієї точки зору – нас судять як наші ближні, так і в першу чергу Господь Бог.

І останнє значення цього слова взято вже з медичної практики. Тут «криза» – це стан пацієнта, вихід з якого веде або до його смерті, або до відродження. Це свого роду межа між життям і смертю. І, як би дивно це не звучало, але з такого боку наше земне існування можна назвати рухом або до життя (з Христом), або до смерті (з дияволом).

В принципі всі «кризи» є граничними станами, станами вибору, моментом, коли треба приймати правильні і часто складні рішення. І для християнина в такому випадку вихід може бути тільки один – це допомога Божа. Тільки з Богом наші рішення можуть бути вірними. Адже без Нього, по суті, все наше життя – не більше ніж гра та рух до смерті. Тож давайте не боятися кризи, а через неї шукати шлях до Життя!

КП

Přečtěte si také

Mýty o pravoslaví: Může mít pravoslavný kněz rodinu?

Ano může! V pravoslavné církvi není celibát pro kněze povinný, což je jeden z rozdílů oproti římskokatolické církvi.

Pravoslaví v každodenním životě: Jak zkrotit hříšné myšlenky?

Hříšná myšlenka není váš hřích, dokud jí neotevřete dveře. Naučte se čtyři stadia vnitřního boje podle svatého Paisije.

Životy svatých: Basil Veliký – Otec chudých a tvůrce „města milosrdenství“

14. ledna (1. ledna) si pravoslavná církev připomíná památku svatého Basila Velikého, arcibiskupa caesarejského. 

Pravoslaví jednoduše: Proč mají kněží vousy a dlouhé vlasy?

Pokud potkáte pravoslavného kněze, jednou z prvních věcí, která vás upoutá, jsou jeho dlouhé vousy a často i vlasy stažené do culíku. Zatímco u římskokatolických duchovních je standardem hladce oholená tvář, u pravoslavných kněží to není tak časté.

Životy svatých: Ctihodný Nikiforos Malomocný

4. ledna (24. prosince) si pravoslavná církev připomíná památku ctihodného Nikifora Malomocného († 1964), muže, jehož život byl neuvěřitelnou cestou od naprostého lidského utrpení k zářivé svatosti.

Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?

Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.