Доторкнутися до таємниці смерті
Лякає насамперед невідворотність смерті. Вона неминуча для всіх і кожного. Говорити про те, що ми всі помремо – настільки ж банально, як говорити про те, що всім нам треба їсти і спати. Але якщо сон та їжа нам дійсно потрібні, то смерті ми вважали б за краще уникнути.
Уникнути ще і тому, що лякає, по-друге, невідомість. Ми не знаємо, як ми помремо, і не знаємо, коли ми помремо. А найголовніше, нам дуже мало відомо про те, що буде після того.
Для людей віруючих є Святе Письмо, яке за допомогою образів і символів дає нам можливість доторкнутися до таємниці смерті. І тому ми, християни, боїмося не стільки смерті, скільки предстати на Суд Божий. А ось для людей невіруючих і цього немає. Для них – повна невідомість. Звідси і страх.
Крім того, по-третє, фактично завжди процес вмирання пов'язаний зі стражданнями і болем, яких боїться кожна жива істота, а не тільки людина.
Одним словом, вмирати ми не хочемо, боїмося, але в кінці кінців все одно вмираємо. Можливо, саме тому ця тема настільки непопулярна сьогодні. Людина намагається обдурити саму себе і переконати себе в тому, що смерть ще занадто далеко від неї і готуватися до смерті, незалежно від віку, зарано. Коли ж вона стикається зі смертю інших людей, своїх родичів, наприклад, намагається максимально згладити неприємні враження. Саме тому померлих одягають красивіше, часто використовують косметику, щоб вони виглядали молодше або краще. Одним словом, роблять все, щоб смерть не була такою страшною.
Крім того, у суспільстві все більш стають непопулярними розмови про смерть. Заговорити з пристойною та освіченою людиною про те, що прийде час і вона помре – означає образити її (в кращому випадку), а в гіршому – стати її «смертним» ворогом.
Але християнство постійно нагадує нам про те, що життя коротке. І весь час потрібно витратити на те, щоб гідно зустрітися з Христом. У цьому його сенс і зміст. А смерть – просто крок назустріч вічності. І жити треба так, щоб цей крок був спрямований у бік Бога. Тоді і боятися не будемо. Взагалі нічого.
Přečtěte si také
Sociální sítě a děti: světový zákaz nabírá na síle. Co na to říká církev?
Děti nemají dostatečnou duchovní zralost na to, aby zvládly to, co sociální sítě dělají s mozkem," varují pravoslavné farnosti. Funguje australský zákaz? A co na to věda a zákonodárci?
Pravoslaví v každodenním životě: Svěcená voda – co s ní?
Svěcená voda není ozdoba do skříňky. Je to prostředek Boží blahodati – a církev ji dává proto, aby se používala.
Pravoslaví jednoduše: Proč mají pravoslavní křesťané církevní jméno?
Při křtu dostává každý pravoslavný křesťan jméno světce. Co znamená a proč se liší od jména v občanském průkazu?
Velký čtvrtek: tajemství Eucharistie a zrada v Getsemanské zahradě
Čtvrtý den Strastného týdne nás staví před dvě nesmiřitelná tajemství: Kristus se dává jako pokrm věčného života – a Jidáš upevňuje své rozhodnutí zradit. Která z těchto cest je naší?
Mezinárodní den Romů a pravoslavná misie v osadách
Dnes je Mezinárodní den Romů. Co stojí za tímto svátkem a jak vypadá pravoslavná misie přímo v srdci romské komunity na Slovensku?
Velká středa: dva obrazy, dvě cesty – pokání hříšnice a zrada Jidáše
Uprostřed Velkého týdne staví církev před věřící zrcadlo: na jedné straně nezištná láska kajícnice, na druhé zrada za třicet stříbrných. Která z těchto cest je naší?