Новорічні прикраси в Православному храмі: язичництво чи традиція?

Історично так склалося, що в кінці кожного року вся планета святкує новорічні і Різдвяні свята. Відчуття наближення таких свят приходить тоді, коли на прилавках магазинів, у торгових центрах, на вулицях міст і сіл появляються новорічні логотипи та іграшки. Не виключенням в період цих свят стає і православний храм, котрий прийнято теж прикрашати новорічними ялинками.

Та чи не суперечать цьому церковні канони та привила і чи доцільним є ставити ялинку у притворі чи біля іконостасу? Спробуємо розібратись.

Досліджуючи історичну символіку хвойних дерев, (ялини та сосни) стає відомим той факт, що вони мають глибоку давньовікову історію. В древньому Єгипті прийнято було прикрашати різні дерева в день настання нового року і приносити жертви своїм Богам. В язичницькі часи вважалося, що духи предків знаходяться в деревах. Особливими вважались вічно зелені дерева. Древні Германські племена прикрашали свої будинки в день сонячного рівностояння гілками хвої. У слов’янських племенах було прийнято біля ялини танцювати, співати та веселитись, щоб пробудити весняне тепло і сонце.

Точного історичного періоду не встановлено, коли ж саме ялинка стала вважатись новорічним деревом. Та вже починаючи з епохи середньовіччя дане дерево входить у широкий вжиток як світського, так і церковного суспільства.

Першу письмову згадку про Різдвяну ялинку ми відносимо до XVI ст. В німецькому місті Страсбург і бідняки, і багачі прикрашали ялини різнокольоровим папером, фруктами і солодощами. Поступово цю традицію перейняла і Великобританія, а згодом і вся Європа. У 1819 ялинка появляється в Угорщині, у 1820 – в Празі, у 1829 – в Скандинавії, у 1840 – в Російській імперії.

В деяких містах було прийнято ялинку не ставити, а вішати її на стелю вітками до низу, як символ драбини з неба, яка була спущена в день Різдва Христового. На Американський континент традиція зустрічати Різдво та Новий рік з ялинкою була завезена німецькими поселенцями, а також найманцями, які приймали участь у війні за незалежність.

На теренах Російської імперії запровадження ялинки як символу нового року було при Петрі І. В історичних документах ми знаходимо указ: «…нынъ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Января съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столетный векъ и для того добраго и полезнаго дъла, указалъ Великій Государь впредь лъта счислять въ Приказахъ и во всякихъ делахъ и крепостяхъ писать съ нынешняго Января съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года. А въ знакъ того добраго начинанія и новаго столътнаго века въ царствующемъ граде Москве, после должнаго благодаренія къ Богу и молебнаго пенія въ церкви и кому случится и въ дому своемъ, по большимъ и проезжимъ знатнымъ улицамъ знатнымъ людямъ и у домовъ нарочитыхъ духовнаго и мірскаго чина передъ вороты учинить некоторыя украшенія отъ древъ и ветвей сосновых, елевыхъ и можжевелевыхъ противъ образцовъ, каковы сделаны на Гостинъ дворе и у нижней аптеки, или кому как удобнее и пристойнее, смотря по месту и воротамъ, учинить возможно…»

Так традиція ставити ялинку плавно перейшла з католицизму та протестантизму в православну церкву. Хоча й в Священному писанні та канонах і нічого не сказано про звичай ставити на свято Різдва Ялинку, проте в церковній традиції саме цьому хвойному дереву був наданий релігійний символізм. Так, ялинка сприймається як образ дерева «пізнання добра та зла», під яким і розпочалась вся історія людства, а новорічні іграшки – символ забороненого плоду. Зірка,  котра зачасту ставиться на верхівці дерева, є символом Віфлеємської зірки, котра показувала шлях волхвам до новонародженого Бога. Свічі, які горять на ялинці, є символом померлих душ предків, що продовжують жити, адже вони є безсмертними.

Традиція прикрашати дерево на Різдво існує сьогодні у багатьох країнах світу. Так, жителі Мексики традиційно прикрашають пальму, у Новій Зеландії ставлять особливе для тієї місцевості дерево похуткалу, котре зацвітає на Різдво червоними квітами. У Шанхаї іграшки вішають на гілля іви та бамбуку. Зрозуміти, що настало Різдво у Ізраїлі, можна по прикрашених гілках кипарису. Африканці святкують, прикрашаючи дерева баобабу.

Щодо Православного храму, то він на час Різдвяних свят стає подібним тій печері, в якій народився Сам Господь Іісус Христос. У переважній більшості храмів у різдвяний період святців прийнято ставити вертепи із зображенням ікони Різдва Христового. Будь-яке хвойне дерево також є частиною такого символічного вертепу. Хвойне дерево є зеленим, а отже символізує вічне життя, котре було принесене з народженням Іісуса Христа.

З історії нам відомо, що хвойні дерева дуже часто використовувались і для будівництва самих храмів. Подарунки, які часто кладуться під ялинку, символізують дари волхвів, які прийшли поклонитися новонародженому младенцю. На верхівці прийнято ставити хрест або зображення Віфлеємської зірки, яка і привела волхвів до Христа.

На завершення слід сказати, що основою свята Різдва Христового є початок спасіння усього роду людського. Ми повинні пам'ятати, що Різдвяна ялинка може легко перетворитися в язичницьке дерево поклоніння, що прикрашатиме наш будинок. Без молитви, добрих справ і прославлення Господа ялинка стане атеїстичним атрибутом, яким вона була.

Přečtěte si také