«Мета капеланського служіння одна – спасіння людських душ»
Як сказав на самому початку Високопреосвященніший владика, «Ми починаємо заняття у київських духовних школах з предмету духовно-пастирське служіння в Збройних Силах України. До цієї події йшли дуже довго, і саме зараз, по волі Божій, розпочали цю важливу справу – готувати до військової теми майбутніх священиків... Ще на початку 90-х років наша церква почала укладати договори з силовиками, і я не розкрию великої таємниці, якщо скажу, що ці наші договори брали за зразок інші конфесії. Сьогодні капеланську службу несуть священики багатьох конфесій, а православних – більше за всіх».
Владика розповів також, що УПЦ послідовно відстоювала ідею про відродження повноцінного інституту військового духовенства, враховуючи як історичне минуле, так і досвід більшості сучасних армій світу.
Митрополит Августин зазначив, що священик у військах не тільки служить. Він ще повинен бути і наставником, і педагогом, і психологом. Тому до підготовки майбутніх капеланів підходитимуть дуже ретельно. До викладання залучатимуть профільних фахівців з військових установ, військово-медичної академії, гуманітарів-військовослужбовців, психологів.
Голову Синодального військового відділу УПЦ доповнив на прес-конференції його заступник архімандрит Лука (Винарчук). «З благословення Священного Синоду був розроблений курс з капеланського служіння. Термін навчання – півроку. Семінаристи ознайомляться з військовим капеланством, госпітальним капеланством та капеланством у в'язницях. Це основні напрямки капеланського служіння, але головний напрямок – служіння у Збройних Силах. Цьому буде приділено особливу увагу і присвячено 15 лекцій, а також практичні заняття, які будуть організовані на полігонах, у військових частинах, військових госпіталях, в установах пенітенціарної системи».
Не залишився в стороні від обговорюваної теми і протоієрей В'ячеслав Литвиненко. Священик близько двох років ніс капеланську службу в зоні АТО і добре знає, що це таке. «Капелан покликаний задовольняти духовні потреби військовослужбовців. Його прямими обов'язками є вислухати людину і надати їй душпастирську допомогу й опіку. Понести разом з нею той тягар проблем, з якими вона зіткнулась. Помолитися за людину, закликати ім'я Боже, підвести її, якщо вийде, до покаяння і сповідання. У зв'язку з цим є на передовій ще одне наше завдання – не дати людській душі зачерствіти, щоб у ній не оселилася жага ненависті і бажання вбивати, і щоб на руках воїна не було невинної крові. Іншими словами, мета капеланського служіння одна – спасіння людських душ».
Наша прес-конференція продовжилася вже в аудиторії Київської духовної семінарії, де, після спільної молитви перед початком всякої доброї справи, журналістам дозволили спостерігати за початком вступної лекції з курсу «Духовно-пастирська опіка військовослужбовців та капеланство».
Звертаючись до семінаристів, архімандрит Лука (Винарчук) сказав: «Перш за все ми будемо розглядати капеланське служіння у Збройних Силах. Дуже цікаві історичні традиції духовної опіки козаків Запорізької Січі, армії УНР, царської армії. Досвід капеланства в арміях зарубіжних країн. І ось сьогодні, – які в Україні ми маємо права на території військової частини, що гарантує Конституція військовослужбовцям щодо їхніх прав та свобод, задоволення їхніх релігійних потреб. Іншими словами, кожна людина, де б вона не знаходилась, має право молитися, відвідувати церкву. Будемо розглядати з вами особливості душпастирського служіння в зоні військових конфліктів, є таке поняття, як «психологія війни», тобто психологія людини, яка взяла в руки зброю. Також розглянемо питання пастирської опіки людей з посттравматичними синдромами. Людина, коли потрапляє на війну, – її психіка змінюється. Необхідність присутності військового капелана особливо відчувається в умовах ведення бойових дій, де життя і смерть завжди поруч, і де байдужі до релігії і навіть атеїсти звертаються до Бога...».
Přečtěte si také
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.
Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?
Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?
Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog
Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.
Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný
„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“
Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce
Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?
Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?