Той, хто не вільний, може тільки мстити
Церковно-слов'янське «прости» має той же корінь, що й слово «простота». Не буде помилкою припустити, що первісне значення його можна було б передати так – «не ускладнюй, зроби своє життя простіше».
Дійсно, небажання прощати іншу людину є не тільки гріхом, але й серйозною психологічною проблемою. Раз ти не можеш пробачити, то ти не можеш відпустити. Є така притча. Один монах подорожував разом зі своїм учнем. І ось, на березі річки, вони зустріли дівчину, яка не вирішувалася, через бурхливість потоку, перейти на той бік. Чернець, не довго думаючи, обернув свої руки рясою (щоб не торкнутися жіночого тіла) і переніс її на інший берег. Вони пішли далі, але учень всю дорогу мовчки засуджував наставника. Увечері, перед тим як стати на молитву, учень обурено висловив своє невдоволення вчинком ченця: «Як ти смів, будучи ченцем, взяти жінку на руки?» На що вчитель відповів: «Я взяв її, переніс через річку і залишив на березі. А ти несеш її досі...»
Те ж саме можна сказати і про людину, яка не хоче пробачити іншу – вона несе свою образу і мучиться нею більше, ніж тією причиною, яка її породила.
Прощення – це не забуття. Сказати – «я тебе прощаю», не означає сказати «нічого не було», а означає: «давай не будемо згадувати про це і якось жити далі». Пробачити – означає не забути, а відпустити. Той, хто може пробачити, володіє більш сильним духом, ніж той, хто може тільки помститися. Прощення – творить, а помста – руйнує. Що саме? Мир. Без прощення мир неможливий в принципі. Без прощення можна говорити лише про перемир'я, яке передбачає продовження війни. Вибачати може тільки той, хто вільний. Той, хто не вільний, може тільки мстити.
Пробачити не може тварина. Не тільки тому, що вона не може образитись, але й тому, що їй незнайоме милосердя. Зрештою, якщо ми не прощаємо, ми перестаємо бути людьми, ускладнюємо собі життя та поступово перетворюємося на тварин.
Тому, давайте пробачимо один одному все, і постараємося жити як люди. Нам ще стільки треба зробити разом!
Přečtěte si také
Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět
První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista.
Co nám dala Padesátnice?
Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.
Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví
Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.
Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů
Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.
Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve
Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.
Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně
Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?