Англіканський єпископ пішов з посади через жінок-священиць

Філіп Норт, нині єпископ Барнлейський, зазначив у своїй заяві, що «наперед було ясно, що моє призначення та священноначаліє багатьом не припаде до смаку».

Молодий єпископ вже вдруге змушений відмовлятися від призначення на нову посаду. У 2012 році він прийняв своє призначення єпископом в Уітбі, але всього через два місяці був змушений залишити свій пост – і теж у зв'язку з протестами активісток, незадоволених його поглядами на священство жінок.

Відомо, що він не визнає теологічну легітимність жінок-пасторів і єпископів, а також чоловіків, висвячених у духовний сан жінками-єпископами. При цьому його призначення все ж підтримали деякі жінки-єпископи, зокрема, єпископи Доркіна, Рептона і Ньюкасла.

Цього разу його рішення про відмову від призначення послідувало через два тижні після того, як Мартін Персі, декан Церкви Христа в Оксфорді, публічно закликав його відмовитися від посади єпископа Шеффілдського, оскільки його неприйняття жінок-священиць «може завдати тяжкої шкоди церкві – як її пастирській згоді, так і її суспільним відносинам». Заклик Персі був підтриманий багатьма священиками та парафіянами – оскільки, як відомо, в парафіях Шеффілда вже приблизно третина пастирських місць належить жінкам.

Сам Норт визнав, що провів останні тижні у роздумах й молитвах, перш ніж прийняв своє рішення. «Я з великим сумом і прикрістю прийняв рішення про відмову від посади єпископа Шеффілда, – зазначив Норт в своїй заяві. – Новина про моє призначення викликала різку реакцію як в самій єпархії, так і в більш широких церковних колах. Стало ясно, що при такому запалі емоцій моє служіння на цій посаді могло стати яблуком розбрату та завдати шкоди місії церкви у Південному Йоркширі, оскільки моє священноначаліє для багатьох виявилося абсолютно неприйнятним».

При цьому єпископ також приніс свої вибачення «багатьом людям, які будуть розчаровані моїм рішенням» і додав: «Зрозуміло, що нам ще багато належить зробити, щоб навчитися приймати чужу точку зору та навчитися миритись з теологічними незгодами в Церкві Англії. Нападки на мене були настільки особистими, що мені було дуже важко їх стерпіти. Якщо ми, як християни, не здатні ставитись один до одного так, як велять пута християнської любові, що зв'язують нас, як можемо ми сподіватись переродити нашу націю в ім'я Христа? Я все ж таки продовжую сподіватись, що в майбутньому діалог з цього спірного питання буде продовжено, і мені не доведеться наодинці нести на своїх плечах всю його тяжкість».

Přečtěte si také