Православні в першому поколінні
Дійсно, є родини, діти з яких, поки були маленькими, активно відвідували богослужіння. Але як тільки підросли, то й відвідувати богослужіння припинили. Чому?
Вся справа в тому, що багато хто з нас – православні в першому поколінні. Придбавши в якийсь момент віру в Христа, ми не навчилися її передавати далі. Все, що у нас так чи інакше пов'язане з релігією, дається нам із зусиллям, з працею. Буває так, що ми роками живемо в стані релігійного і навіть неофітського надриву. Нам здається, що Церква – це те, до чого треба рости, але ми абсолютно не враховуємо того факту, що і Вона в свою чергу росте назустріч нам. Дуже часто Церква в нашому розумінні – це тільки небесний інститут без будь-яких елементів земного. Ми забуваємо, що навіть Христос жадав, голодував, обурювався і плакав. Ми впевнені, що небесне і земне настільки мало уживаються в Церкві, що Вона земного ледь торкається, наче скверни.
І ось з цього неправильного розуміння природи Церкви ми й приходимо до висновку, нехай і підсвідомо, що Церква не має і не повинна мати ніякого впливу на наш світ. Вона відірвана від нього. А раз так, то Вона ніяк не втручається в наш буденний час і в наше повсякденне життя. Церква – це свого роду ідеальна ікона, ідеальний образ, який примарно існує на землі. Вона не вирішує земних проблем, тому що займається тільки небесними.
Тому й діти, що не доросли до нашого теоретичного «розуміння» Церкви, не знають, не бачать і не відчувають Її практичного значення «тут і зараз». Церква для них – це в кращому випадку «система заборон». У гіршому – абсолютно незрозуміла і непотрібна структура.
Ось і виходить, що доти, поки церковна свідомість не наповнить всі сфери нашого життя, ані ми людьми Церкви не станемо, ані наші діти. Воно й зрозуміло – правила дорожнього руху можна вивчати все життя. Рано чи пізно треба вийти на дорогу та сісти за кермо. Ось тоді вони і стануть в нагоді.
Те ж і з Церквою: Вона повинна допомогти нам вижити в цьому світі. Тоді й діти Її приймуть.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.
Mýty o pravoslaví: Půst je jen církevní dieta
Mnoho lidí si myslí, že půst je pouze seznamem zakázaných potravin nebo formou náboženské diety. Realita je taková, že bez duchovního obsahu nemá samotné nejedení masa z pohledu církve žádný smysl.