Як виховати молитовний дух

Один з читачів моєї колонки поставив питання: як потрібно правильно молитися, як уберегти себе від того, щоб з часом у серці не запанувало спочатку формальне ставлення, а потім і взагалі небажання спілкуватися з Богом?

Відповідь на це питання необхідно шукати у працях святих отців Церкви. Гарною відправною точкою на цьому шляху могло б стати прочитання невеликої книги святителя Феофана Затворника «Чотири слова про молитву». Її безперечна цінність – у лаконічності та доступності пояснення всіх необхідних аспектів відповідної сфери духовного життя християнина, а також у конкретних практичних порадах, спрямованих на виховання в людині молитовного духу.

Зокрема, святитель робить важливий акцент на тому, що саме потрібно вважати справжньою молитвою. За його словами, це виникнення в нашому серці благоговійних почуттів до Бога, а саме благодаріння, славослів'я, покірності і бажання слідувати волі Всевишнього, вірності Йому і так далі. Виходячи з цього, вся наша турбота повинна полягати в тому, щоб під час молитвослів'їв ці і подібні до них почуття наповнювали нашу душу. Якщо так відбувається, то «молитвослів'я наше є молитва, а коли ні – воно ще не є молитва».

Як вказує святитель, щире звернення до Бога, супроводжуване внутрішню теплотою або горінням духа, не є «недосяжним для житейських людей, тобто обтяжених щоденними турботами». Кожен з нас здатний розвивати у собі відповідні молитовні навички. Для цього необхідно – з увагою і ретельністю – слідувати декільком порадам.

По-перше, вкрай важливо вникати в кожне слово молитви, а також розуміти, Кому і про що ми молимося. Більш того, потрібно проникливо відчувати промовлене. Так, якщо ми говоримо: «й одпусти нам провини наші, як і ми відпускаємо винуватцям нашим», то і в душі у цей момент ми повинні щиро пробачити наших кривдників, а потім вже «серцем, що усім все пробачило, просити собі у Господа прощення».

По-друге, потрібно намагатися якомога частіше протягом дня звертатися до Бога з короткими молитвами, «судячи по потребі душі і поточних справах». Це необхідно для того, щоб людина поступово не охолола у молитовному служінні. Адже «якщо і дає Господь якесь добре почуття вранці, його заглушає суєта і клопітливість дня», – підкреслює святитель. «Тому ж і ввечері вже не буває бажання молитися».

По-третє, необхідно підкріплювати молитву успіхами у всякій чесноті та справах милосердя, бо «молитві, щоб вона, як цвіт розцвіла в душі, повинні передувати і її супроводжувати добрі духовні схильності та труди».

І, звісно ж, надзвичайно важливо покладатися на Бога та прикладати всіх сил для того, щоб не зійти з молитовного шляху. Як свідчить преподобний Ніл Синайський, «якщо не отримав ще ти дару молитви або псалмоспіву, то проси невідступно і отримаєш».


Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф

Přečtěte si také

Životy svatých: Kdo byl svatý Ivan Český?

Spouštíme novou rubriku „Životy svatých“, ve které si každý týden připomeneme jednoho světce. Dnes začínáme úplně od samotných kořenů českého křesťanství, u poustevníka sv. Ivana Českého.

Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?

Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.

Starec Paisij Svatohorec: Největší nemocí jsou špatné myšlenky

Slova starce Paisije o tom, jak špatné myšlenky matou duši a berou člověku pokoj, radost i pravý pohled na svět a bližní.

Kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“ - Sv. Jan Damašský

Přinášíme vám další úryvek z pojednání O pravé víře svatého Jana Damašského – tentokrát o tom, kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“. 

Proč Bůh stvořil ty, kteří zhřeší a nebudou činit pokání - sv. Jan Damašský

Z pojednání svatého Jana Damašského O pravé víře. O tom, proč Bůh stvořil i ty, kteří podle předvědění zhřeší a nebudou činit pokání, a dále o rozdílu mezi Božím zákonem, jenž vede k životu, a zákonem hříchu, který přivádí člověka k pádu.

Památka svatých Cyrila a Metoděje – duchovních otců slovanského pravoslaví

Den, 5. července, je v českém kalendáři zasvěcen památce svatých Cyrila a Metoděje – bratří ze Soluně, kteří v 9. století přinesli našim předkům světlo evangelia v jazyce, kterému rozuměli.